Виховання без нервування, або Як упоратися з розбишаками, упертюхами, ледарями, плаксіями, крикунами та хитрунами. Вікторія ГорбуноваЧитать онлайн книгу.
із галушками. Також можемо зробити салат із помідорів та огірків або додати в нього ще й болгарського перцю. Чим заправлятимемо салат?» – щось подібне варто говорити мамі, яка прагне стимулювати саморегуляцію своєї дитини, допомогти їй в усвідомленні бажань, формуванні смаку та розвитку здатності відмовлятися від неприйнятного.
Отже, можливість вибору має існувати, але вибір цей має бути таким, що здійснюється заздалегідь, тоді, коли їжа ще готується або планується, наприклад, вечеря на завтра. Можливість висловити свої пропозиції, а згодом побачити їх реалізованими на столі створює ситуацію успіху, в якій дитина керує процесом, сама приймає рішення, що їй їсти, відчуває вагу власного слова та бажання, має можливість вільно висловитись і щодо того, чого їй їсти не хочеться. Для того щоб не потрапити до пастки некорисних або обтяжливих для сімейного бюджету дитячих забаганок, вибір завжди слід обмежувати варіантами страв із доступних продуктів. «Або – або» – принцип, який чудово працює в цьому випадку: чим більше «або», тим щасливіша дитина. Щоб не відчувати тиску правила чистих тарілок, важливо дозволяти і самому регулювати розмір порції, самому накладати салат зі спільного блюда, говорити «стоп» мамі, яка наливає суп, визначати кількість котлеток чи оладок, які мають лежати на тарілці.
– Рома з таким задоволенням грається з ляльками, годує їх. Напевне, і на кухні вам допомагає?
– На кухні?! Він же хлопчик!
Хлопчик продовжував натхненно годувати ляльок.
Залучаючи дитину не лише до вибору, а й до приготування бажаних страв, ми не лише сприяємо саморегуляції, а й робимо своєрідне щеплення проти вередульства, адже «ти сам вирішив, що ми будемо їсти та ще й допомагав готувати». Звісно, дитина на кухні, особливо якщо мама щойно з роботи, а тато дуже голодний, – ситуація, близька до катастрофи. Однак є й інша сторона медалі: малюк, зайнятий дуже важливою справою, наприклад фігурним розкладанням серветок або чищенням мандаринів, стає дуже корисним і майже непомітним. Доросліші ж помічники із задоволенням виконуватимуть і складніші завдання, а щира вдячність за допомогу одного разу призведе до неочікуваного і приємного сюрпризу, наприклад власноруч приготованого сніданку.
– Розкажіть, а як ви взагалі їсте? Збираєтесь усі разом або сідаєте за стіл по черзі, хто зголодніє. У вас є родинні вечері, обіди? Рома їсть з усіма чи окремо?
– Звісно, є, і їсть він зазвичай окремо! Я і готую йому окремо! – Бабуся ледь не підстрибнула від моєї нетямущості. – У нього ж інший режим та інші потреби організму. Він їсть, коли того потребує, не можна ж дитину голодною лишати!
Спостерігаю за Ромою. Він нарешті награвся в обід і взявся виймати пупсів з-за столу. Тягне до ліжечка, вкладає, мостить подушечки під спинки. І… – бере туди ж тарілки, щось зачерпує з них, несе ложкою лялькам до рота.
– І в ліжечку ви його годуєте?
– Звичайно! Молочко тепле