За двома зайцями. Михайло СтарицькийЧитать онлайн книгу.
а то ще закашляєтесь.
Проня. Пусте! Я ще в пенціонє курила…
Голохвостий. Чим же мінє баришень прекрасних поштувати? Позвольте канахветок! (Вийми з кишені у піджаці).
Настя (до Наталки).Ач, який ввічливий!
Наталка. Настоящий хрант.
Беруть конфекти.
Проня (бере манірно одну).Мінє так солодке обридло! Кожинного дня у нас вдома ласощов етих разних, хоч свиней годуй! Я ще больше люблю пальцини, нанаси…
Голохвостий. Сю минуту видно у вас, Проню Прокоповно, не простий, а образованний вкус!
Настя (до Наталки).Куди пак! Дома пироги з маком та вареники з урдою трощить, а тут – пальцини.
Наталка. Це на нас критика.
Голохвостий. Только дозвольте, Проню Прокоповно, то я вам етой всякой всячини цєлий воз притарабаню! Меня, знаєте, на Хрещатику, дак еті все купці делікатними матеріями – просто на руках носють. Бо я їм усєм дєнєг позичаю, і там перед началством звєсно – што, потому у меня будошник у струне! Дак уже все вони нападом: бери скольки хочеш, значить, етой погані – пальцин, кавунов, разних монпасье, мигдалу… Я вже просто одпрошуюсь, – што куда мінє ето переєсти все, потому луснуть, пардон, треснуть – як раз плюнуть, так нєт-таки – бери та бери! Как учеплються, то й береш, да й роздаєш уже усяким там разним, потому што пущай хоть на смєтник не викідають… Дак я вам цєлий воз…
Проня (ображено).Того, што на смєтник викидають?
Голохвостий. Што ви, Проню Прокоповно? І у думце не било! Як же, штоб я такой мамзелі – і непоштительство… Ну й гострі ж ви! Язика з вами, представте собі, нужно держать, як у часте, на замку!
Проня. Ви так і понімайте!
Голохвостий. Ах, ах! Да я з своей сторони при полном акорде, лиш би з вашей сторони не було нікакого мнєнія.
Проня. Другим, можеть, необразованним што вгодно з губи плюнь, бо понятія нікоторого не імєють; а я в пенціонє все науки проізошла.
Голохвостий. Пардон, єй-богу, пардон! Потому у міня з язика, как з колеса в млине, так што-небудь і ляпне!
Настя (до Наталки).Ходім додому, бо ця витрішкувата чапля почала з своїм пенціоном, як дурень з торбою…
Наталка (до Насті).Це вона нам вибива очі!
Настя. Приндя чортова! (До Проні).Добраніч вам!
Наталка. Ходім уже!
Голохвостий. Што ж, баришні, так сейчас домой? Хадьомте у праходку: при мєсяце такой шик!
Настя. Ні, спасибі вам, ходіть здорові самі вже!
Наталка (до Проні).Прощайте, нам не затиняйте, а ми вам не мішаємо!
Проня. Не задавайтесь на крупу, бо в решеті дірка!
Наталка. Нічого, ваш кавалер позбирає… докласти вам воза!
Пішли.
Вихід VI
Проня й Голохвостий.
Проня (вслід).А дулі не скушаєте? Ач, копилять як губи! З меня только хворму беруть, а од них усєх гнилицями так і тхньоть!
Голохвостий. Ну й ловко ж ви їх одбрили! Ех, Проню Прокоповно, розумні ви, – без мила голите.
Проня. Якби мінє модніща публика, то я б себя показала! А то з кєм тут зайтись – необразованність одна! От только з вами