Стань сильнішим. Брене БраунЧитать онлайн книгу.
«Fast Company»[13] – одного з моїх улюблених журналів – фото Ерика Клептона, тому купила журнал і сунула в сумку.
Коли ми нарешті злетіли, я витягнула журнал і, уважно придивившись, зрозуміла, що це був не Ерик Клептон. Це було рок-н-рольне фото Еда Кетмелла, а в статті йшлося про його нову книжку. Ед – президент студій Pixar Animation і Walt Disney Animation, і заради справедливості мушу зазначити, що його книжка «Корпорація творчості» (Creativity, Inc.)[14] вплинула на мене більше, ніж будь-яка інша. Його ідеї про те, як сильні лідери повинні визначати чинники, що вбивають довіру і творчість, щоб виховувати культуру компанії й створювати умови, які дозволяють людям робити те, що в них виходить найкраще, змінили мої погляди на власну роль у своїй організації і навіть в родині. Після того як я подарувала по примірнику книжки усім членам моєї команди, ідеї і концепції Кетмелла стали інтегральною частиною нашого підходу до праці.
Мене так вразила робота Еда, що я звернулася до свого редактора у видавництві Random House (який також є видавцем Еда) і попросила нас познайомити. Я сподівалася взяти у Кетмелла інтерв’ю для цієї книжки. Виявилося, що Ед і провідні працівники Pixar бачили мої промови на TED-конференціях. Вони негайно запросили мене приїхати і провести день разом із ними. Моя перша думка була такою: «Чи не буде занадто виклично, якщо я вдягнуся ковбойкою Джессі з “Історії іграшок”?» Дідько, так, звісно, я приїду!
Чимало людей вважають нашу взаємну зацікавленість звичайним збігом обставин. Я називаю її «Божественним провидінням». Або, як писав Пауло Коельйо в романі «Алхімік», «Коли йдеш своєю дорогою, увесь Всесвіт об’єднає зусилля для допомоги тобі».[15]
Після промови я пообідала з Едом і кількома лідерами Pixar – головно продюсерами, режисерами, художниками-аніматорами, сценаристами. Розмова зосередилася на неуникненній невпевненості, вразливості і дискомфорті творчого процесу. Вони пояснювали, як розчаровує, що жоден досвід або успіх не звільняє від сумнівів, які є невід’ємною частиною творчого процесу, а я розмірковувала про свій особистий досвід з програмою «Шлях відваги» («The Daring Way»).
«The Daring Way» («Шлях відваги») – це програма сертифікації для фахівців у допоміжних галузях, які хочуть посприяти моїй роботі. На наших загальнонаціональних навчальних семінарах ми використовуємо триденну інтенсивну модель як основний інструмент навчання. Наші викладачі викладають у невеликих групах (від десяти до дванадцяти осіб), що дозволяє новим кандидатам не тільки спробувати участь у програмі, але й дізнатися про дослідження, що не входять до навчальної програми. Незалежно від того, скільки разів ми вже проводили цей семінар і скільки людей отримали сертифікати, другий день триденного модуля завжди спантеличує. Насправді навіть сертифіковані фахівці, які далі використовують цей триденний курс, завжди кажуть: «Я думав, упораюсь краще і другий день мине легше, але не вдається. Він усе ще дуже складний».
І зненацька, коли я була на студії Pixar, мені сяйнуло. Я поглянула