Джерело. Дэн БраунЧитать онлайн книгу.
Скромність ніколи не була сильною рисою Едмонда, але така заява видавалася вершиною самовпевненості. Миколай Коперник, батько геліоцентричної моделі світу – він довів, що планети обертаються навколо Сонця, чим спричинив наукову революцію в XVI столітті, яка повністю знищила давно проповідувану церквою ідею, що людство перебуває в центрі Божого всесвіту. Його відкриття церква засуджувала протягом трьох століть, але – нічого не вдієш – світ незворотно змінився.
– Бачу твій скептицизм, – сказав Едмонд. – А якби я назвав Дарвіна, було б краще?
Ленґдон усміхнувся:
– Те саме.
– Гаразд, тоді дозволь спитати: які два фундаментальні питання хвилювали людство протягом усієї його історії?
Ленґдон замислився.
– Ну… Напевне: «Як усе почалося? Звідки ми з’явилися?»
– Саме так. Тільки друге питання просто дублює перше.
Не звідки ми з’явились, а…
– …куди прямуємо?
– Так! Ці дві таємниці – осердя людського досвіду. Звідки ми? Куди ми прямуємо? Створення і доля людини. Це дві головні загадки. – Едмонд гостро, з уважним очікуванням подивився на Ленґдона. – Роберте, моє відкриття… дає чітку відповідь на обидва.
Ленґдон намагався усвідомити вагу слів Едмонда й серйозні наслідки.
– Я… навіть не знаю, що сказати.
– Немає потреби казати. Я сподіваюся, що зможу знайти час докладно обговорити майбутню презентацію після виголошення, а зараз маю порозмовляти з тобою про темний бік ситуації – про те, до чого призведе моє відкриття.
– Гадаєш, будуть наслідки?
– Не сумніваюся. Відповівши на ці питання, я поставив себе в пряму опозицію з усталеними духовними вченнями, які розвивалися протягом століть. Питання створення людини і того, що на неї чекає, традиційно є сферою релігії. Я втрутився в цю галузь – і представникам релігій світу не сподобається те, що я збираюся виголосити.
– Цікаво, – відказав Ленґдон. – І саме заради того ти мене випитував про релігії торік за обідом у Бостоні?
– Саме так. Може, пам’ятаєш, що я особисто тебе запевняв: за нашого життя міфи релігій будуть практично зруйновані науковими відкриттями.
Ленґдон кивнув. «Таке важко забути». Зухвалість заяви Кірша слово в слово закарбувалася в ейдетичній пам’яті Ленґдона.
– Так. І я заперечив: релігія пережила протягом тисячоліть великий поступ науки й виконувала важливу роль у суспільстві; релігія може еволюціонувати – але ніколи не помре.
– Точно. А я також сказав, що тепер знайшов мету в житті: зробити так, щоб наукова істина викорінила міф релігії.
– Так, сильно сказано.
– І ти мені кинув виклик, Роберте. Заперечив, що коли мені трапиться «наукова істина», яка конфліктує з принципами релігії чи підриває їх, то я маю обговорити її з богословом, сподіваючись, що я сприйму: наука і релігія часто намагаються сказати одне й те саме різними мовами.
– Пам’ятаю, звичайно. Науковці і духовні особи використовують різний словник, описуючи ті самі таємниці всесвіту. Конфлікти між ними часто