Джерело. Дэн БраунЧитать онлайн книгу.

      Як давня монограма Христа, той знак повністю складався з літер. Авіла сам накреслив його три дні тому за допомогою чорнила й голки, точно за вказівками, і татуювання ще поболювало, а навколо нього лишався червоний слід. Якщо його схоплять, запевняв Регент, треба тільки показати долоню – і за кілька годин його випустять.

      «Ми маємо найвищі посади в уряді», – казав Регент.

      Авіла вже бачив, наскільки потужним є вплив цієї особи – його немов огорнуло якимось захисним плащем. «Є ще на світі люди, які шанують давні звичаї». Авіла сподівався колись теж долучитися до цієї еліти, але зараз вважав за честь бодай що-небудь зробити для неї.

      Усамітнившись, Авіла вийняв телефон і набрав захищений номер, який йому дали.

      На тому кінці відповіли після першого гудка:

      – ¿Sí?

      – Estoy en posición, – повідомив Авіла, очікуючи остаточних інструкцій.

      – Bien, – відгукнувся Регент. – Tendrás una sola oportunidad. Aprovecharla será crucial16.

      Розділ 11

      У тридцяти кілометрах уздовж берегової лінії від блискучих хмарочосів, штучних островів та елітних вілл Дубая лежить місто Шарджа – ультраконсервативна ісламська культурна столиця Об’єднаних Арабських Еміратів.

      У Шарджі шістсот мечетей і найкращі університети в регіоні, тож це місто – бастіон духовності й науки: цю позицію підтримують потужні ресурси нафти і правитель, який найвище ставить освіту свого народу.

      Того вечора родина славетного шарджського аллами Саєда аль-Фадла тихо зібралася для особливого чування. Родичі не здійснювали традиційного тахаджуду17, а молилися за повернення любого батька, дядька, чоловіка, який безслідно зник учора.

      У місцевій пресі писали, ніби один із колег Саєда стверджував: зазвичай спокійний аллама здавався «дивно збудженим» після повернення з Парламенту світових релігій два дні тому. Крім того, колега краєм вуха чув, що Саєд на рідкість емоційно сперечався з кимось телефоном невдовзі по прибутті. Суперечка точилась англійською мовою, тож він не зрозумів, про що мова, однак стверджував, ніби Саєдраз у раз повторював те саме ім’я.

      Едмонд Кірш.

      Розділ 12

      Думки Ленґдона крутилися вихором, коли він виходив зі спіральної споруди. Розмова з Кіршем і заінтригувала, і стривожила його. Чи перебільшував Едмонд, чи ні, але науковець-комп’ютерник точно щось відкрив і був переконаний, що це спричинить у світі зсув парадигми.

      «Відкриття, яке можна поставити поряд із системою Коперника?»

      Коли Ленґдон нарешті вийшов із металевого закруту, в голові його трохи паморочилося. Він підняв із підлоги аудіопристрій і надів його.

      – Вінстоне! – сказав він. – Алло!

      У мікрофоні тихо клацнуло, і кібербританець повернувся. – Вітаю, професоре. Так, я тут. Містер Кірш попросив вас сісти на службовий ліфт – адже часу обмаль – і повертатися в атріум. Також він припустив,