З Україною в серці. Патрiотична хрестоматiя. Коллектив авторовЧитать онлайн книгу.

      Благодатний, довгожданий,

      Дивним сяйвом осіянний,

      Золотий вечірній гість

      Впав бадьоро, свіжо, дзвінко

      На закурені будинки

      Зголоднілих передмість.

      Відкривай гарячі груди,

      Мати земле! Дощ остудить,

      Оживить і запліднить, —

      І пшеницею й ячменем

      Буйним повівом зеленим

      Білі села звеселить.

      Запахла осінь в’ялим тютюном,

      Та яблуками, та тонким туманом, —

      І свіжі айстри над піском рум’яним

      Зорюють за одчиненим вікном.

      У травах коник, як зелений гном,

      На скрипку грає. І пощо ж весна нам,

      Коли ми тихі та дозрілі станем

      І вкриє мудрість голову сріблом?

      Бери сакви, і рідний дім покинь,

      І пий холодну, мовчазну глибінь

      На взліссях, де медово спіють дині!

      Учися чистоти і простоти

      І, стоптуючи килим золотий,

      Забудь про вежі темної гордині.

      Коли усе в тумані життєвому

      Загубиться і не лишить слідів,

      Не хочеться ні з дому, ні додому,

      Бо й там, і там огонь давно згорів.

      В тобі, мистецтво, у тобі одному

      Є захист: у красі незнаних слів,

      У музиці, що вроду, всім знайому,

      Втіляє у небесний перелив;

      В тобі, мистецтво, – у малій картині.

      Що більша над увесь безмежний світ!

      Тобі, мистецтво, і твоїй країні

      Я