Темні уми. Александра БракенЧитать онлайн книгу.
та різкий спогад про моє останнє перебування в ізоляторі, коли мені здавалось, що ця фотографія за мною стежить.
Вона захитала головою, не приховуючи огиди.
– Він продовжив свої повноваження, поки ситуація з Псі, цитата: «не вирішена так, щоби США убезпечились від телекінетичних дій, що спричиняють страх і насилля». Він навіть призупинив повноваження Конгресу.
– Як йому таке вдалося? – спитала я.
– Завдяки так званим повноваженням воєнного часу, – відповіла Кейт. – Рік чи два по тому, як тебе забрали, дітям Псі майже вдалося підірвати Капітолій.
– Майже? Тобто?
Кейт знову пильно глянула на мене.
– Тобто вони зірвали у повітря тільки Сенат. Контроль з боку президента мав тривати доти, поки з’явиться можливість проводити вибори у Конгрес, але коли ССПівці почали забирати без батьківського дозволу дітей зі шкіл, почалися повстання. Звісно, економіка накрилася, а в країні стався дефолт. Ти здивуєшся, наскільки нікчемним стає твій голос, коли ти втрачаєш все.
– І йому просто ніхто не завадив?
Від цієї думки у мене всередині все наче перевернулося.
– Ні, йому ніхто цього не дозволяв. Рубі, навколо панує безлад. Ґрей намагається посилити контроль, але люди з кожним днем чимраз більше порушують ту жменьку законів, що ще лишились, щоби тільки роздобути собі хоч щось на прожиття.
– Мого тата вбили під час повстання.
Кейт обернулась на заднє сидіння так рвучко, що машина сіпнулася на зустрічну смугу. Я знала, що Мартін уже хвилин з десять як не спить: він став дихати неглибоко і більше не облизував так дивно губи й не посапував. Я просто не хотіла починати з ним розмову, щоби не переривати Кейт.
– Мешканці нашого кварталу обікрали його крамницю, бо були голодні, а він навіть не мав змоги захищатися.
– Як почуваєшся? – солодкаві слова Кейт були не менш нудотними, ніж ванільний освіжувач повітря, що гойдався перед нашими очима.
– Добре, мабуть.
Він всівся зручніше і намагався пригладити руками своє скуйовджене волосся. Попри запалі щоки, Мартін був повнявим, і він так остаточно і не виріс зі своєї на розмір меншої сорочки, як повиростали інші діти в боксі. Я сантиметрів на два чи п’ять вища за нього, низенька, середньої статури. Він молодший не більше як на рік.
– Добре, – мовила Кейт. – Там на задньому сидінні є вода, якщо тебе мучить спрага. Приблизно за годину ми знову зупинимось, щоб поміняти автівку.
– Куди ми прямуємо?
– У Мерлінґтон, у Західній Вірджинії, зустрінемось з другом. Він дасть для вас обох змінний одяг та ідентифікаційні документи. Ми майже на місці.
Я гадала, що Мартін знову задрімав, допоки він не спитав:
– А куди поїдемо потім?
Знову ожило радіо, вихоплюючи уривки пісні «Лед Зеппелін», перш ніж вони остаточно загубилися в статичних шумах і тиші. Я відчувала, як Мартін поглядом просвердлює дірки в моїй потилиці. Я намагалась не обертатись, тож