Хранителі. Дин КунцЧитать онлайн книгу.
Трейвіс закидав це все на заднє сидіння свого пікапа, пес спостерігав за ним крізь заднє вікно, притиснувши вологий ніс до скла.
Сідаючи за кермо, Трейвіс сказав:
– Ти брудний і смердиш. Не проти прийняти ванну?
Пес позіхнув.
Поки Трейвіс під’їжджав до орендованого ним чотирикімнатного бунгало на півночі Санта-Барбари і вимикав двигун пікапа, йому стало цікаво, чи ранкова поведінка пса справді була такою дивною, як йому здалося.
– Якщо ти знову не втнеш чогось подібного, то мені доведеться визнати, що мені це здалося, що я з’їхав з глузду і все вигадав, – звернувся Трейвіс до пса, відкриваючи двері парадного входу.
Пес сидів на порозі й запитально дивився на Трейвіса.
– Ти хочеш, щоб через тебе я сумнівався у своєму здоровому глузді? Гмммммм.
Помаранчево-чорний метелик пролетів повз обличчя ретривера, злякавши його. Пес гавкнув і погнався за летючою здобиччю в бік тротуару.
Кидаючись туди-сюди галявиною, високо підстрибуючи і клацаючи зубами в повітрі, ретривер ніяк не міг спіймати свою яскраву здобич. Він ледь не перечепився через величезний стовбур канарської фінікової пальми з ромбоподібним візерунком, потім ледь не забив памороки об бетонну ванночку для птахів, а затим незграбно впав у клумбу з бальзаміном Гокера. Там метелик безпечно полетів угору. Ретривер перекотився, звівся на лапи й вистрибнув із квітів.
Коли пес усвідомив, що програв, то повернувся до Трейвіса. Той збентежено подивився на ретривера.
– Дивний пес, – промовив Трейвіс. – Отаке чудити!
Він відчинив двері, ретривер зайшов усередину й одразу ж узявся досліджувати нове помешкання.
– Сподіваюсь, тебе привчили до лотка! – крикнув Трейвіс навздогін.
Він заніс ванну і поліетиленовий пакет з іншими покупками на кухню. Залишив там собачий корм і пластикові миски, а все інше виніс крізь задні двері надвір. Він поставив ванну на бетонну терасу поряд зі скрученим шлангом, прикріпленим до водопровідного крана.
Зайшовши знову в дім, Трейвіс дістав відро з-під кухонної зливальниці, наповнив найгарячішою водою, виніс і вилив у корито. Трейвіс повторив цю процедуру чотири рази, аж раптом прибіг ретривер і почав досліджувати задній двір. Поки чоловік наповнив ванну до половини, пес почав дзюрити через кожен метр побіленої бетонної загорожі, позначаючи територію.
– Коли припиниш знищувати газон, готуйся купатися, смердючко, – промовив Трейвіс.
Ретривер повернувся до нього, підвів голову і почав слухати, що йому говорять. Проте він аж ніяк не був схожим на одного із тих розумних псів, яких показують у фільмах. Здавалося, нічого не розуміє, а лише безтямно витріщається. Щойно Трейвіс замовк, він підбіг до стіни і знову подзюрив.
Трейвіс спостерігав за тим, як пес справляє природні потреби, і йому теж захотілося відлити. Він зайшов у туалет, а тоді перед ще одним мокрим ділом, яке на нього чекало, перевдягнувся в спальні у старі джинси та футболку.
Коли