Чужі сни. Ян ВалетовЧитать онлайн книгу.
Камікадзе3, якщо доводилося чути про таких. Не тільки ваші життя потрібні нашому світу, але і ваші смерті.
Щуплий блондин із трохи кривуватим обличчям і виступаючими вперед зубами, що сидів навпроти Давидова, посміхнувся.
– За такі бабки, – сказав він, оглядаючись на товаришів, – можна і ризикнути. Нам це все говорили, командире. Про цих генів ніхто не розводився, але те, що здохнути можна «на раз» – пояснили. Ти б нам розповів, що таке…
– Встати, – неголосно наказав Кирило. – Встати і відрекомендуватися за формою, джампере. Цього тебе вчили?
Щуплий секунду здивовано дивився на Давидова, а потім підвівся, але без особливого завзяття. Так, від гріха подалі, мало що.
– Джампер Сотников, – доповів він.
– Джампер Сотников, пане джамп-майстер, – поправив його Давидов.
– Так точно, пане джамп-майстер! Джампер Сотников!
Але ж ані дідька ти мене не боїшся, подумав Кирило, дивлячись у вицвілі очі блондина. Звідки ж ти такий взявся, красень-чоловік?
– Ставте запитання, джампере.
– Яке? – здивувався Сотников, але тут же згадав. – Слухаюсь, пане джамп-майстер! Що таке джамп, пане джамп-майстер? У мене п’ять класів школи про всі діла…
– І де тебе знайшли, джампере Сотников?
Щуплий знову посміхнувся, але цього разу посмішка була не кривою, а просто неприємною. Такою, що несе в собі загрозу, чи що?
– У в’язниці, – повідомив він і вишкірився.
Його зуби хоч і виступали, але були бездоганно білі: явний пластик, причому з дешевих, навіть без натяку на колірний підбір. – Чекав суду, пане джамп-майстер.
– Зрозуміло, – сказав Давидов. – Нумо підведіть руку ті з вас, хто пройшов повний шкільний курс!
Таких виявилося півтора десятка.
– Не густо. Спеціальна освіта?
Семеро.
– «Пуголовки»?
Троє.
– Краще, ніж нічого. Ну що ж, джампере Сотников, вважай, що ти знову в школі. Попрошу панів «освічених пуголовків» пояс-нити іншим незрозумілі слова, а я постараюся говорити доступно. Джамп – це переміщення між Паралеллю-1 і Паралеллю Зеро. Переміщення не фізичне – ваше тіло на час стрибка залишається тут. Суть джампа у відображенні електромагнітної матриці вашої особистості в реаліях Серединного світу. Слово «реалії» зрозуміле? Уже добре. А що таке Серединний світ, я поясню трохи пізніше. Слухати і чути, а коли що виходить за рамки доступного – запам’ятовуйте, запитуйте. Перша аксіома – ваше тіло нікуди не дівається. Воно лежить у спеціальному контейнері й чекає повернення вашої особи. Друга аксіома – ваш електромагнітний двійник займає те тіло, яке виявиться поблизу від точки переходу. Скажу чесно, хоча особисто зі мною цього не траплялося, це не завжди людське тіло, і треба бути готовим і до такої ситуації.
– Як це – нелюдське? – запитала зі стільця ліворуч молода дівчина з пофарбованим у два кольори світними