Американська трагедія. Книга 2. Теодор ДрайзерЧитать онлайн книгу.
і ловити рибу на обід. А прогулянки при місячному світлі! І, кажуть, там є готель, до якого можна дістатися човном. З ними поїдуть двоє або троє слуг і, ради пристойності, хто-небудь із старших. А прогулянки в лісі! І щоразу нагода для закоханих – катання на байдарці по озеру, довгі години вдвох! Вони будуть нерозлучні цілий тиждень.
І хоч події останніх днів могли б примусити його завагатись, він усе ж мимоволі подумав: що б не сталось, чи не краще поїхати з ними? Як чудесно, що Сондра так кохає його! Та й що йому робити інакше? Це дасть йому змогу виїхати звідси… далі від місця цього… цього… нещасного випадку. І якщо, припустімо, хтось шукатиме когось схожого на нього… що ж, його просто не буде в тих місцях, де б могли його бачити і говорити про нього… Ті троє зустрічних.
Але тут же він збагнув, що ні в якому разі не можна виїздити звідси, не розвідавши якомога точніше, чи не підозрюють вже кого-небудь. Тому після гольфу, залишившись на хвилину на самоті, він спитав у кіоску про газети, але виявилось, що раніш як о сьомій або о-пів на восьму не буде ні газет з Утіки і Олбені, ні місцевої вечірньої. Отже, доти він нічого не знатиме.
Після сніданку всі купались, танцювали, потім Клайд разом з Харлеєм Беготом та Бертіною повернувся на дачу Кренстонів, а Сондра подалася в Пайн-Пойнт, умовившись пізніше зустрітися з Клайдом у Гаррієтів. Але весь цей час Клайд напружено думав, як йому при першій нагоді дістати газету. Якщо не вдасться зайти сюди сьогодні ввечері по дорозі від Кренстонів до Гаррієтів і добути всі газети або хоч би одну, то він повинен примудритися потрапити в це «Казино» завтра зрання, до від’їзду на Ведмеже озеро. Він мусить дістати газети. Він мусить знати, чи говорять що-небудь – і що саме – про потонулу пару і чи почалися розшуки.
По дорозі Клайдові не вдалося купити газети: їх ще не доставили. І коли він прийшов до Гаррієтів, там теж не було ще жодної газети. Але через півгодини, коли він разом з усіма сидів на веранді і весело розмовляв (хоч думав весь час про те саме), з’явилася Сондра з словами:
– Увага, друзі! Я вам дещо розкажу! Чи то вчора, чи то сьогодні вранці на озері Біг-Бітерн перекинувся човен і двоє потонули. Мені це зараз сказала по телефону Бланш Лок, вона сьогодні в Бухті Третьої милі. Вона каже, що дівчину вже знайшли, а її супутника ще ні. Вони потонули десь у південній частині озера.
Клайд умить закам’янів і зблід. Губи його здавались безкровною смужкою, і очі, спрямовані в одну точку, бачили не те, що було перед ними, а далекий берег Біг-Бі-терну, високі ялини, темну воду, що зімкнулась над Робертою. Значить, її тіло знайшли. Чи повірять тепер, як він сподівався, що його тіло теж там, на дні? Але треба слухати! Він повинен слухати, хоч у нього паморочиться в голові.
– Сумно! – зауважив Берчард Тейлор, перестаючи бринькати на мандоліні. – Хто-небудь знайомий?
– Бланш каже, що вона не чула ще подробиць.
– Мені це озеро ніколи не подобалось, – втрутився в розмову Френк Гаррієт. – Воно занадто відлюдне.