Немає виходу. Тэйлор АдамсЧитать онлайн книгу.
тривало це лише кілька секунд. Її думки плуталися.
Півгодини тому Дарбі була впевнена, але раптом її певність зникла. Вона могла уявити дюжину вірогідніших сценаріїв, аніж цей. Які шанси раптово стати свідком викрадення дитини? Застрягши на всю ніч на засніженій стоянці? Усе це надто фантастично, аби бути частиною життя Дарбі.
Вона спробувала подумки відновити події. Крок за кроком. Заднє вікно фургона вкрите інеєм. Усередині машини темно. А сама Дарбі? Вона була зламана – схвильована, невиспана, кров пульсувала від «Ред Булла», повіки сухі й перед очима зірочки. А якщо це робота її жвавої уяви, і Ларс – невинний мандрівник, як і решта? Напавши на нього, вона може отримати звинувачення у завдаванні тілесних ушкоджень.
Якщо я помиляюся стосовно цього…
Вона востаннє ковтнула кави, і чомусь її думки повернулися до старшої сестри, двадцятитрирічної Девон, яка зробила своє перше татуювання на правій лопатці. Кілька китайських ієрогліфів, вишукано намальованих жирним шрифтом. У перекладі – «Сила китайською мовою».
Який урок? Усе потрібно двічі перевірити.
Дарбі потрібно повернутися надвір до фургона. Вона має побачити цю дитину. Насправді побачити.
І вона могла не поспішати. У Дарбі була купа часу – насправді, від шести до восьми годин. Достатньо, аби подумати. Вона має впевнитися, перш ніж діяти.
Так?
Так.
Вона потерла руки в мурашках і оглянула кімнату. За столом гру в карти було закінчено – Ешлі намагався переконати Еда зіграти в іншу гру – «війну». Сенді витягла з сумочки пожовклу книжку й затулилася нею, наче захисним муром. А Ларс, зірка сьогоднішнього нічного кошмару, досі охороняв двері, потягуючи гарячий шоколад. Дарбі порахувала – це вже його третій пластиковий стаканчик. Скоро він піде до туалету.
«Ось коли», – вирішила вона. Ось тоді вона вислизне надвір. Того разу побачене захопило її зненацька і вона злякалася. Цього разу вона буде готова.
Ешлі тасував карти, так і не вмовивши Еда, і кивнув у бік книжки Сенді.
– Що читаєш?
– Детектив, – буркнула вона.
– Я люблю детективи. – Ешлі завагався. – Ну, власне, якщо чесно, я небагато читаю. Гадаю, мені просто подобається ідея загадкових убивств.
Сенді видавила з себе ввічливу усмішку і перегорнула сторінку. Чому ж ти тоді запитуєш?
Дарбі лише дві години пробула в зоні відпочинку Ванапа, але Ешлі вже дратував її. Без сумнівів, він був базікалом. І, не зупиняючись, наче заводна іграшка, не відставав від Сенді:
– І багато… е-е-е, скільки розділів ти прочитала?
– Небагато.
– Жертву вже убили?
– Ага.
– Я люблю кров. Убивство було криваве?
Ед ніяково поворушився, і його стілець заскрипів. Він подивився на Сенді, яка перегорнула наступну сторінку, не встигнувши відповісти на перше запитання Ешлі, коли той бовкнув:
– Ти вже можеш здогадатися, хто вбивця?
– Ще ні, – сухо відповіла вона.