Эротические рассказы

Немає виходу. Тэйлор АдамсЧитать онлайн книгу.

Немає виходу - Тэйлор Адамс


Скачать книгу
інформаційного центру, вона запитала про це в першої ж людини, яку побачила, і чоловік вказав на дешевий ламінований знак: «Wi-Fi для наших гостей, «РоудКоннект»любязний партнер департаменту транспорту Колорадо».

      Чоловік стояв за спиною в Дарбі.

      – Він… о, тут написано, що він платний.

      – Я заплачý.

      – Він доволі дорогий.

      – Я заплачý в будь-якому разі.

      – Бачите? – вказав чоловік. – 3 долари 95 центів за кожні десять хвилин…

      – Мені просто необхідно зробити дзвінок.

      – Наскільки довгий?

      – Не знаю.

      – Бо якщо він буде довшим двадцяти хвилин, то вам напевно захочеться отримати абонемент від «РоудКоннект» на місяць, адже за ним ви сплачуєте лише десять доларів за…

      – Чорт забирай, приятелю, мене влаштовує.

      Дарбі не хотіла огризатися. Вона лише зараз роздивилася незнайомця у тьмяному світлі флуоресцентних ламп – під шістдесят, жовта куртка, одна сережка у вусі й сива козляча борідка. Наче пірат із сумними очима. Вона нагадала собі, що він, ймовірно, також тут застряг і просто намагається допомогти.

      Її айфон однаково не міг знайти бездротової мережі. Вона тицяла в нього пальцями, чекаючи, доки підключиться Wi-Fi.

      Нічого.

      Чоловік повернувся на своє місце.

      – Карма, еге ж?

      Дарбі проігнорувала його.

      Напевно, це місце вдень функціонувало як кав’ярня. Але тут і зараз воно нагадувало Дарбі автобусну станцію після закриття – порожню і залиту світлом. Кавова стійка була зачинена за опущеними жалюзі. За ними стояли дві кавові машини з аналоговими кнопками і почорнілими піддонами. Несвіжа випічка. У меню на дошці було вказано кілька дорогих понтових напоїв.

      Інформаційний центр розмістився в одній кімнаті – довгий прямокутник із гострим дахом, у дальньому кінці були громадські туалети. Дерев’яні сидіння, широкий стіл і лавки уздовж стіни. Поряд – торговельний автомат і стенди з туристичними брошурами. Кімната була тісною і схожою на печеру, з відчутним запахом дезінфекційного засобу.

      А як щодо обіцяної безплатної кави? На кам’яно-цементній стійці була купа пластикових стаканчиків, серветок і два графини на поверхнях із підігрівом, прикріплені до них. На одному було написано КАВА, на іншому – ШОКОЛАТ.

      У якогось працівника проблеми з граматикою.

      Унизу, на рівні щиколоток Дарбі помітила, що цемент тріснув і один камінь не тримався. Одним ударом його можна було вибити. Це дратувало крихітну обсесивно-компульсивну частину мозку Дарбі. Наче задирка на пальці.

      Вона почула низький глухий гул, наче тріпотіння крилець сарани, і подумала, що це місце, певно, на резервному електроживленні. Мабуть, через це зникли налаштування Wi-Fi. Дарбі розвернулася до незнайомця з борідкою.

      – Чи не бачили ви тут таксофона?

      Чоловік підвів на неї погляд – о, ти досі тут? – і похитав головою.

      – Ваш телефон ловить сигнал? – запитала вона.

      – Ні, ще від Вайт-Бенда.

      Її


Скачать книгу
Яндекс.Метрика