Каїн і Авель. Джеффри АрчерЧитать онлайн книгу.
Владека.
– У кого ти його вкрав? – запитала жінка.
Владек обурився:
– Я його не крав! Мій батько віддав його мені у день своєї смерті.
Інший погляд з’явився в її очах. Це був страх чи повага? Жінка схилила голову.
– Будь обережний, Владеку. Деякі люди можуть убити за таку цінну здобич.
Він кивнув і взявся мерщій одягатися. Супутники повернулися до свого вагона. Коли потяг рушив знову, Владек був радий відчути, що колеса знову стукотять під ним.
Іще дванадцять із половиною днів знадобилося потягу, щоб дістатися до Москви. Щоразу, коли з’являвся новий кондуктор, Владек і жінка демонстрували ту ж саму виставу: він непереконливо намагався виглядати невинним і молодим, а вона – переконливою матір’ю. Кондуктори щоразу їй вклонялися, й у Владека склалося враження, що залізничні начальники – дуже важливі люди в Росії.
До того часу, як вони завершили свою подорож довжиною у дев’ятсот миль, Владек уже цілком довіряв цій жінці. Потяг підійшов до своєї останньої зупинки рано-вранці. Незважаючи на те, що перебував під опікою, підліток знову боявся невідомого. Він ніколи не бував у такому великому місті, не кажучи вже про столицю всієї Росії. Владек зроду не бачив стільки людей, що кидалися навсібіч. Жінка відчула його страх.
– Йди за мною, ні з ким не спілкуйся і не знімай шапку.
Владек узяв багаж із полиці, натягнув якнайглибше шапку на голову, тепер вкриту чорним їжачком, і вийшов за своєю добродійкою на платформу. Юрба людей чекала, щоб пройти за крихітний бар’єр, який їх стримував, адже всі мали пред’явити свої посвідчення особи. Коли хлопець із жінкою підійшли до бар’єру, Владек почув, як його серце калатає, немов барабан, але охоронець перевірив лише документи жінки.
– Товаришу, – сказав він, віддав честь і зиркнув на Владека.
– Мій син, – пояснила вона.
– Певна річ, товаришу, – і знову відсалютував.
Так Владек приїхав до Москви.
Незважаючи на довіру, яку він відчував до своєї нової покровительки, первісний інстинкт підказував Владеку втікати, але він знав, що ста п’ятдесяти рублів замало, щоб вижити, тож вирішив зачекати ще якийсь час, а накивати п’ятами зможе будь-коли. На вокзальній площі їх чекали коні, запряжені у тарантас, і вони відвезли жінку з її усиновленим хлопчиком до його нової оселі. Господаря не було вдома, коли вони приїхали, тож жінка сама взялася готувати ліжко для Владека. Потім вона нагріла води на плиті, налила у велику бляшану ванну і звеліла йому скупатися. Це була перша ванна, яку він прийняв за кілька років. Жінка підігріла ще трохи води і змила нею мило зі спини підлітка. Незабаром вода потемніла, а за двадцять хвилин стала чорною. Але Владек знав, що знадобиться іще кілька ванн, перш ніж він зможе позбутися роками набраного бруду. Після того як він витерся, жінка намастила маззю його руки та ноги і перев’язала ті частини його тіла, які виглядали особливо болісними. Господиня виявила, що в нього лише один сосок. Та хлопець хутко вдягнувся, щоб приєднатися до неї