У полоні переконань. Аисс ВиалЧитать онлайн книгу.
поклав Анжеліну в уготоване для неї ліжко, відчуваючи свою провину за те, що залишив її в таку негоду одну в дорозі. Анжеліна спробувала зняти цю незручність:
– Містер Сент-Джон, я вдячна вам за турботу і згоду стати моїм опікуном, – не почувши нічого у відповідь, вона несміливо додала: – Мені, правда, набагато краще. Не треба лікаря …
– Відпочивайте. Лікар – це необхідна обережність, – сухо відповів Адам, поспішаючи до виходу. – Я заїду до вас увечері: дізнатися, як ваш стан, можливо, ви будете вже спочивати, – він подивився на годинник і додав: – Луїза, господиня будинку, доводиться нам деякою ріднею, вона дуже хороший друг сім'ї, в тому числі Вашої матері. Ви якийсь час поживете у неї, поки я не вирішу, що робити далі. Можете довіритися їй.
Сент-Джон круто розгорнувся і вийшов з кімнати.
Анжеліна не встигла отямитися, їй так багато хотілося запитати. Замість цього їй залишалося лише озирнутися. Кімната була невеликою в блякло-жовтих тонах, теплою і затишною. На столику біля узголів'я ліжка стояв свіжозрізаний букет. Покоївка Марі допомогла їй швидко роздягнутися і, виходячи, сказала, що скоро принесе курячого бульйону.
Через кілька хвилин до кімнати увійшла дівчина, але це була не Марі.
Дівчина була юна, в світло-блакитній сукні, видно було, дуже дорогої і модної.
– Вам краще? – запитала Софі, з цікавістю розглядаючи гостю.
– Так, міс …
– Софі. Просто Софі. Я дочка господині, Луїзи Дені. І сподіваюся, стати вашою подругою, якщо, звичайно, дозволите, – представилася дівчина з ангельським обличчям. – Ви не уявляєте, яка це радість для мене – ваш приїзд. Коли містер Сент-Джон повідомив нам про свій намір взяти вас під опіку і попросив, щоб якийсь час ви гостювали у нас, я так зраділа. Тут така глухомань, не те, що в Лондоні. До того ж мені немає ще сімнадцяти, і я з нетерпінням чекаю свій перший вихід у світ. А матінка обіцяла, що обов'язково влаштує бал, як тільки ви приїдете і будете до нього готові. Ви вмієте танцювати?
Анжеліна розгубилася, її порадувало, що вона гостюватиме в будинку цієї юної життєлюбної особи, Софі відразу розташувала до себе своєю простотою, щирою посмішкою. Однак щось тривожило Анжеліну. Чому містер Сент-Джон не запросив її до себе в будинок? У нього, напевно, є дружина, діти, які не в захваті від того, що він став її опікуном.
– Трохи. Вірніше, я вмію, але на балах ніколи не танцювала, – чесно зізналася Анжеліна.
– О, тоді це буде і для вас перший вихід у світ! – не приховуючи радості, вигукнула Софі.
Анжеліна не знала, що відповісти. Її лякала думка про балах. Адже у неї немає ні належного одягу, ні коштовностей, ні права обманювати суспільство (про те, що її мати, Діана Сент-Джон – титулована особа, вона дізналася не так давно).
До кімнати увійшла Луїза в супроводі доктора з саквояжем у руці.
– Ну, душко, це доктор Уоррен, наш сімейний лікар. Ви можете йому довіритися, він вас огляне. Ви встигли зігрітися?
– Так, спасибі за вашу доброту, – відповіла Анжеліна.
– Ми з