У полоні переконань. Аисс ВиалЧитать онлайн книгу.
варто гарненько відпочити з дороги. Я розпоряджуся, щоб сьогодні Марі принесла вечерю вам в кімнату, прийміть ванну, розслабтеся. Ні про що не хвилюйтеся. Сер Сент-Джон про все подбав. Підемо, доктор Уоррен, повечеряємо, ви так довго до нас не заглядали, – запросила Луїза, поглядом вказуючи і Софі на двері. Але Софі не поспішала покинути кімнату дівчини.
– Хочете, я поснідаю з вами вранці? – з надією запитала Софі у Анжеліни, їй так не хотілося йти від їх гості.
– Буду вдячна, Софі, – з посмішкою відповіла хазяйської доньки гостя, не забувши при цьому подякувати і доктора. – До побачення, доктор Уоррен. Спасибі, за допомогу … і запрошення, – зашарівшись, додала Анжеліна.
– Радий нашому знайомству. Ви дозволите поцілувати вашу руку на прощання?
Анжеліна боязко простягнула руку.
– Рахуватиму дні до нашої зустрічі, – тихо прошепотів Уільям, цілуючи її зап'ясток.
Анжеліна опустила очі, було незручно, його могли почути господиня та її донька. Ніхто ще не чинив їй настільки явних знаків уваги. Вона не знала як поводитися.
Залишившись одна, Анжеліна довго думала про пережитий день. Готуючись за допомогою Марі до сну, дівчина тривожно намагалася уявити собі своє подальше життя, але в пам'яті спливали обривки почутих сьогодні фраз: «Я не запрошував Вас. Це була остання воля вашої матері … »,« Ви якийсь час поживете у неї, поки я не вирішу, що робити далі … »,« Ні про що не хвилюйтеся. Сер Сент-Джон про все подбав … ». Лише чарівне зілля доктора Уоррена зробило свою справу – дівчина, нарешті, міцно заснула.
Розділ 4. Єдине правильне рішення
Графство Сент-Джона останнє десятиліття майже не приймало гостей, на те були вагомі причини, про які добре пам'ятав Адам Сент-Джон. Граф в міру потреби влаштовував прийоми в своєму лондонському особняку. Однак догляд за палацом графства, а розміри будови змушували називати його саме так, був найретельнішим. Велика кількість слуг не давала обрости йому павутиною або покритися навіть легким шаром пилу, аж до горища. Зізнатися, слуги не боялися роботи, навіть навпаки старанно виконували її, тому що були дуже вдячні господареві, оскільки той, не відмовляв нікому в працевлаштуванні і оплачував сумлінну працю щедро, по справедливості. Кожного зі слуг він знав по імені, і часто їх проблеми вирішував самостійно. Якщо комусь з них доводилося раптом з поважної причини покинути його як работодавца, то граф надавав найкращі рекомендації.
Увечері того ж дня, після ділових зустрічей і чергового відвідування боксерського клубу (граф серйозно захопився тренуваннями цього виду спорту, починаючого входити в тодішню моду аристократії), Адам сидів у своєму кабінеті, розглядаючи рахунки і уважно перечитуючи кореспонденцію. Справи його йшли в гору. Приємні новини від повіреного з Лондона змусили Сент-Джона посміхнутися, що не властиво було його манері останніх десяти років. З деяких пір він не любив виявляти свої емоції і почуття навіть наодинці з собою.
Отже, найближчим часом його чекала тривала поїздка