Лише час підкаже. Джеффри АрчерЧитать онлайн книгу.
про тебе, Кліфтоне? – запитав Фішер. – Якщо, звісно, ти також той, чия мати працює, – він зробив ефектну павзу, – офіціанткою в мотелі.
– У готелі, – виправив його Гаррі.
Фішер схопив капець.
– Ніколи не переч мені, Кліфтоне! – сердито сказав він. – Нахились і вчепися в ліжко.
Гаррі підкорився, і Фішер вдарив його шість разів із такою люттю, що Джайлзу довелося відвернутися. Гаррі заліз у ліжко, намагаючись стримати сльози.
Перед тим як Фішер вимкнув світло, він додав:
– Я з нетерпінням чекатиму нашої наступної зустрічі завтра ввечері, коли продовжу розповідати перед сном свою байку про Кліфтонів із Стілл-Гаус-лейн. Зачекайте, ви ще почуєте про дядька Стена.
Наступного вечора Гаррі вперше дізнався, що його дядько провів вісімнадцять місяців у в’язниці за крадіжку зі зламом. Це одкровення було навіть гіршим, ніж попереднє лупцювання. Він лягав до ліжка, запитуючи себе, чи може його батько ще бути живим і сидіти у в’язниці, й це була справжня причина, чому ніхто вдома зроду про нього не згадував.
Гаррі майже не спав уже третю ніч, і жодні успіхи на уроках або захоплення в каплиці не могли змусити його припинити думати про чергову неминучу зустріч із Фішером. Найменша причина: крапля води, що впала на підлогу у ванній кімнаті, подушка, яка не лежала прямо, шкарпетка, що зсунулася вниз щиколоткою – усе гарантувало, що Гаррі може отримати шість гарячих від чергового старости; екзекуція, яку будуть здійснювати перед рештою учнів, але не раніше, ніж Фішер розповість іще один епізод із Кліфтонських хронік. До п’ятої ночі для Гаррі всього було досить, і навіть Джайлз і Дікінс більше не могли його втішити.
Під час виконання домашніх завдань у п’ятницю ввечері, коли інші хлопці гортали сторінки підручника з латини Кеннеді, Гаррі проігнорував Цезаря і галлів, аби обміркувати план, який би гарантував, що Фішер більше ніколи не турбуватиме його. До того часу, як він ліг у ліжко цього вечора, і після того, як Фішер виявив обгортку від шоколаду біля ліжка і ще раз йому всипав, план Гаррі оформився остаточно. Він довго лежав, прикидаючись, що спить, після вимикання світла, а тоді переконався, що всі в кімнаті поснули.
Гаррі навіть уявлення не мав, о котрій годині покинув ліжко. Він одягнувся, не зронивши жодного звуку, потім пробрався між ліжками і дістався до дальнього закутка кімнати. Відчинив вікно, і приплив холодного повітря змусив хлопчика на найближчому ліжку перевернутися. Гаррі виліз на пожежну драбину і повільно зачинив вікно, після чого спустився на землю. Він пройшов краєм газону, ховаючись у тіні, щоб уникнути сяйва повного місяця, який, здавалося, світив на нього, немов прожектор.
Гаррі з жахом виявив, що шкільні ворота замкнені. Він пішов уздовж стіни, шукаючи якусь хоч найменшу тріщину або заглибину, що дозволила б йому видертися на вершину та вибратися на свободу. Нарешті підліток помітив місце, в якому була відсутня цегла, зміг підтягнутися й осідлати мур. Він перекинувся вниз із іншого боку, чіпляючись за край кінчиками своїх пальців, промовив мовчазну молитву, а тоді відпустив. Приземлився не надто