Лише час підкаже. Джеффри АрчерЧитать онлайн книгу.
із сіткою. У понеділок Дікінс неохоче передав свої обов’язки новому бібліотечному ментору, а у вівторок Гаррі прочитав «Подалі від шаленої юрми»[25] і голосно вилаявся. У середу ввечері Джайлз і Гаррі забалакалися після опівночі, а Дікінс міцно спав.
Задовго до того, як годинник на вежі вдарив десяту вранці у четвер, сорок хлопчиків уже блукали дитинцем, тримаючи руки в кишенях, голови схилені – усі чекали, коли з’явиться директор. Хоча кожен із них знав, що доктор Оукшотт не вийде ні на хвилину раніше й ні на хвилину пізніше. За п’ять на десяту більшість поглядів напружилися в очікуванні, коли відчиняться двері будинку директора. Решта зосередилися на годиннику у великій залі, бажаючи, щоб хвилинна стрілка рухалася трохи швидше.
Коли ж пролунав перший дзвоник, преподобний Семюел Оукшотт відчинив вхідні двері і вийшов назовні. В одній руці він тримав аркуш паперу, а в іншій – чотири кнопки. Цей чоловік нічого не залишив поза увагою. Коли ж він дійшов до мети свого шляху, то відчинив хвіртку і пройшов дитинцем у звичному темпі, ні на кого навколо не звертаючи уваги.
Хлопці швидко розійшлися, створюючи коридор, щоб не ускладнювати директорові ходу. Той зупинився перед дошкою оголошень, коли вдарило вдесяте. Він вивісив результати іспитів на дошці і пішов без жодного слова. Сорок хлопчиків кинулися вперед, утворюючи тісняву навколо дошки оголошень. Ніхто не був здивований тим, що Дікінс очолив список із дев’яносто двома відсотками й отримав стипендію Пелоквіна Бристольської ґімназії.
Джайлз аж підстрибнув, навіть не намагаючись приховати своє полегшення, коли побачив шістдесят чотири відсотки навпроти свого прізвища. Вони обоє обернулися в пошуках товариша. А Гаррі стояв сам-один, далеко від юрби.
Мейзі Кліфтон
1920–1936
11
Коли ми з Артуром побралися, це не можна було назвати святковою церемонією, адже тоді і в Тенкоків, і в Кліфтонів вітер у кишенях свистів. Найбільше довелося виділити на хор – аж півкрони, але це вартувало кожного витраченого пенні. Я завжди хотіла бути учасницею хору панни Мандей, і хоча вона мені сказала, що мій голос цілком непоганий, про це довелося все одно забути, бо я не вміла ані читати, ані писати.
Бенкет, якщо можна було його так назвати, відбувся на терасі будинку Артура у Стілл-Гаус-лейн: діжка пива, канапки з арахісовим маслом і десяток пирогів із свининою. Мій брат Стен навіть приніс свою рибу і смажену картоплю. А до того ж нам довелося піти звідти рано, щоб устигнути на останній автобус до Вестон-Сюпер-Maрe для нашого медового місяця. Артур забронював для нас приморський гостьовий будиночок увечері п’ятниці, проте майже весь вікенд лило, як із відра, тому ми рідко покидали спальню.
Було дивно, що вдруге я віддалася чоловікові також у Вестон-Сюпер-Маре. Була вражена, коли вперше побачила Артура голим. На його животі розтягнувся глибокий червоний, грубо зшитий рубець. Кляті німці. Він зроду не казав, що був поранений на війні.
Я не надто
Роман Томаса Гарді.