Агатангел. Наталка СняданкоЧитать онлайн книгу.
про світ не залишає мене до самого вечора, і нещодавно я з жахом усвідомила, що тихо ненавиджу пані Мілю і мрію про те, щоб її звільнили, щоб вона захворіла й пішла на лікарняний, щоб кинула нарешті цю роботу, і навіть якщо її зіб’є машина, я не впевнена за свою реакцію. Ясно одне – із цим терміново потрібно щось вирішувати.
На самому початку цієї історії ми вже робили спробу налагодити дружні стосунки. Пані Міля розповіла мені, як важко буває виходити з дому о п’ятій, коли в тебе троє маленьких дітей. Як болять ноги і руки в кінці зміни, як псує настрій начальник, як важко тепер знайти роботу і як часто звільняють поштарів. Мені стало шкода цю бідну жінку, я дала їй свій телефон і дозволила дзвонити, коли в неї захворіють діти, тоді я сама забиратиму газету. Вона подзвонила вже наступного дня, потім ще через день, далі почала дзвонити щодня, і протягом місяця я бігала за газетою на пошту, щоб не підвести пані Мілю, хоча до газетного кіоску мені значно ближче. Потім вона попросила рознести пошту по сусідніх квартирах, далі по сусідніх будинках, і я зрозуміла, що незабаром мені доведеться звільнитися з основної роботи, бо почнеться весна, треба буде скопати городи, далі посапати бур’ян, зібрати урожай…
Крім того, я не встигала прочитати газету вранці, змушена була відкладати це на вечір, через що одного разу двічі було надруковано той самий матеріал, і я отримала суворе попередження від головного редактора. Тоді я припинила забирати газету з пошти і почала купувати її в кіоску, але пані Міля образилася, бо на тижневий стосик моїх недоставлених газет випадково звернув увагу начальник поштового відділення і поштарка отримала догану.
Сьогоднішня її переможна посмішка – це демонстрація того, що рахунок у нас 2:1 на її користь, адже якщо мене посадять, їй не доведеться більше носити мені газети.
Так принаймні мені здалося. Хоча насправді все було зовсім не так. І пані Міля, віддаючи повідомлення, зовсім не бажала мені зла, тобто попереднього затримання, підписки про невиїзд чи навіть ув’язнення. У цей момент поштарка думала зовсім про інше. Її радісна посмішка була пов’язана з місячними, які нарешті почались у неї після понад тижневої затримки. Під час цього тривожного тижня вона вже навіть почала підозрювати, що її чоловік, якому вона півроку тому відмовила в сексі до моменту, коли він остаточно кине пити й почне більше заробляти, потай уночі таки виконує подружні обов’язки. Саме сьогодні пані Міля збиралася йти до акушерки Ліди, але все щасливо вирішилося, і тепер у поштарки був чудовий настрій. У стані емоційного піднесення вона навіть не звернула уваги на бланк повідомлення, який дала мені. І це вже було зовсім не схоже на пані Мілю, адже вона любила бути в курсі всього, що відбувається на дорученій їй ділянці.
Але я, звісно, не могла всього цього знати. Характер нашого із поштаркою спілкування не виходив на потрібний для таких одкровень ступінь відвертості, і тому їй довелося тримати свою маленьку жіночу радість у собі, хоча