Казки про силу. Карлос КастанедаЧитать онлайн книгу.
спробував, але нічого не почув. Тоді дон Хуан різко підвівся, підняв ліхтаря і сказав, що ми йдемо сидіти під рамадою[3] коло вхідних дверей. Замість того щоби просто перетнути кімнату і вийти через вхідні двері, він повів мене через чорний хід і по краю чапаралю довкола будинку. Він пояснив це тим, що нам було необхідно заявити про свою присутність тут. Так ми наполовину обійшли будинок із лівого боку, і я звернув увагу, що хода дона Хуана була надзвичайно повільною. Він ішов похитуючись, і його ноги, здавалося, ледве тримали його. Рука його, якою він тримав ліхтаря, тремтіла.
Я запитав його, чи з ним усе гаразд. Він підморгнув мені та прошепотів, що великий нічний метелик, котрий сновигає поблизу, хоче зустрітися з молодим чоловіком, і повільна хода немічного старого є наочним способом допомогти зрозуміти тому метелику, хто саме йому потрібен, а хто ні.
Коли ми нарешті добралися до фасадного боку будинку, дон Хуан причепив ліхтаря до балки над нами та сказав мені сісти спиною до стіни. Сам він сів праворуч від мене.
– Отже, ми будемо тут сидіти, – промовив він, – а ти будеш собі писати щось та розмовляти зі мною, наче нічого не трапилось. Нічний метелик, котрий напав на тебе сьогодні із засідки, десь тут неподалік, у кущах. Скоро він підлетить ближче, щоб на тебе глянути. Ось чому я прикріпив ліхтаря до балки прямо над тобою. Його світло допоможе метелику тебе впізнати. Коли метелик опиниться на краю чагарника, він тебе покличе. Це дуже особливий звук. Той звук сам по собі може тобі допомогти.
– А що це за звук, доне Хуане?
– Це пісня. Невідчепливий такий клич, який видають нічні метелики. Як правило, його не можна почути, але той нічний метелик у чагарнику є метелик винятковий: ти ясно почуєш отой його клич, і, за умови, що ти будеш поводитися бездоганно, він залишиться у твоїй пам’яті до кінця твоїх днів.
– І як же він мені допоможе?
– Сьогодні вночі ти спробуєш закінчити те, що вже почав. Бачення суті речей приходить лиш тоді, коли воїн здатен зупинити свій внутрішній діалог.
– Сьогодні, – вів він далі, – там, у кущах, ти зміг за бажанням зупинити свою внутрішню розмову із собою. І ти побачив. Що саме ти побачив, було неясно. І ти подумав, що то людина. А я кажу, що то був нічний метелик. І ми обидва помиляємось. Але це тому, що нам доводиться розмовляти. І все ж, я маю перед тобою перевагу, тому що бачу краще за тебе і тому що я знайомий із тлумаченням шаманів; так що я знаю, хоча й не зовсім точно, що примара, яку ти бачив сьогодні ввечері, була нічним метеликом.
– А тепер, – сказав він, даючи настанову, – ти станеш мовчазним та вільним від думок, і нехай той маленький нічний метелик явиться тобі знову.
Навряд чи був я здатен вести записи в цю мить, але дон Хуан лише розсміявся та наполіг, щоб я продовжував писати, наче мені ніщо не заважало. Він доторкнувся до моєї руки і сказав, що сам процес записування є найкращим щитом для мого захисту.
– Ми ніколи раніше не говорили про нічних метеликів, – продовжив
Рамада (ісп.