Я не я!. Аисс ВиалЧитать онлайн книгу.
лося, оленя, козла і навіть ведмедя. Жалюгідне видовище. «Середньовічний господар цієї кімнати, явно, був неодруженим! – подумала Паркенс. – Хіба назвеш цю кімнату подружньої спальнею? Хоча ліжко в кімнаті може дозволити собі розмістити не двох сплячих, а цілу дюжину! Як Сем тут спав всю цю ніч?»
Джессіка, незважаючи на те, що їй не терпілося познайомитися з бібліотекою господаря кімнати, все ж з не меншою цікавістю в першу чергу підійшла до лицарських мечів. Вона з величезним трудом двома руками вийняла найскромніший в розмірах меч. І тут же мало не впустила його з рук, почувши за спиною знайомий голос з сьогоднішнього сновидіння:
– Леді Равенна! Вельми радий, що ви знову на ногах! Не знав, що ви ще володієте і військовим мистецтвом!
Джессіка не поспішаючи розгорнулася і побачила все того ж Дункана МакКоула. Ноги її зрадницьки підкосилися, меч випав з рук, і вона повільно почала осідати до підлоги, втрачаючи останнього проблиску ще незміцнілої після хвороби свідомості.
Сильні руки чоловіка, що так її налякав, не дозволили їй впасти остаточно. Дункан вчасно підхопив її на руки і обережно поклав на ліжко кімнати. Він деякий час розглядав Джесс. Згодом злегка ляснув її по щоці, потім – по інший.
Паркенс знехотя відкрила очі і, знову злякавшись тепер нахиленого над нею торса МакКоула, зробила спробу піднятися вище на подушки. Дункан владно втримав її за плечі:
– При першій нашій зустрічі ви вели себе більш холоднокровно! Куди поділася ваша пиха? – іронізував лицар, побачивши її поведінку зацькованого звірка. – Вам не сподобалося, що я вторгся в ваш замок і зайняв покої вашого покійного брата Арчібальда, які відмінно нагадують мені свої власні в Единбурзі, хоча самі в цьому винні? І ви вирішили мене вбити його ж мечем при наступній нашій зустрічі? – вказав він підборіддям на меч, що кількома хвилинами раніше впустила дівчина, і, який тепер спочивав на підлозі.
Розгублена Джесс, кліпала очима. «Значить, це був не яскравий сон! Це все дійсність! Хто ж мені пояснить мою роль у всьому, що відбувається? І як довго це буде все тривати? Що за гру затіяв Семюел? Так це і є його сюрприз?! Скільки, мабуть, грошей він витратив на таку реалістичність! Але де ж він сам? Стоп! А як же моя лихоманка? Адже я могла звихнутися або померти! Не міг же Сем так зло жартувати зі мною, ризикуючи моїм здоров'ям і життям! Як пояснити все це? І невже всі інші учасники цього шоу не розуміють небезпеку таких дійств для розуму нормальної людини, що не відає з самого початку про його організацію і правила? Я зараз же висловлю цьому актерішкі все, що я про них з Декером думаю. І пошлю всіх під три чорти! Піду пішки, якщо треба, без речей до найближчої автобусної станції!»
Дівчина, набравшись сміливості, випалила майже в гніві на сучасній англійській, безглуздо вириваючись з лицарської чіпкою хватки:
– Послухайте, Дункан! Або як там ваше справжнє ім'я? Я втомилася від вашого сценарію! Хочу спокійного відпочинку, побачити як-ніяк знайоме