Хто не ризикує. Джеффри АрчерЧитать онлайн книгу.
інтенсивно, так що рожева куля потрапила у середню лузу, а биток зупинився збоку, роблячи ситуацію занадто важкою навіть для професіонала.
Усі завмерли. Фред нахилився, зосередився й націлився на останню кулю. Якщо йому вдасться, то рахунок стане 73:72, і тоді він буде першою людиною, яка виграла чемпіонат сім разів поспіль. Він трохи відійшов назад, нервово натер свій кий крейдою та ще раз спробував зібратися. Він нахилився, розчепірив пальці та сконцентрувався перед останнім ударом по битку. Фред нервово слідкував, як остання куля котиться до кутової лузи; кілька з його прихильників зосереджено за цим спостерігали, але, на їхній жаль, куля зупинилася лише за кілька дюймів від лузи. Почулося розлючене зітхання натовпу вболівальників, які розуміли, що Вільям отримав можливість, з якою впорається навіть новачок, і на дошці пошани скоро має з’явитися нове ім’я. Суперник глибоко вдихнув, дивлячись на дошку, де ім’я Фреда було викарбувано золотом за 1977, 1978, 1979, 1980, 1981 та 1982 роки. Але не за 1983, подумав Вільям, натираючи кий крейдою.
Він почувався як Стів Девіс перед тим, як стати світовим чемпіоном. Вільям уже збирався зробити останній поштовх, коли помітив Фреда, який похмуро та відсторонено стояв з іншого боку столу. Вільям перегнувся через стіл, вирівняв кулі та вдарив по битку. Він дивився, як чорна торкнулась краю кутової лузи, непевно пометляла біля отвору, ненадійно зупинилася на самому краєчку, проте у лузу так і не впала.
Вражений натовп важко видихнув, не вірячи, що це трапилося. Хлопець не витримав напруги. А Фред не змарнував другого шансу, і кімната вибухнула, коли впала остання куля. Чемпіонат завершився з рахунком 73:72.
Чоловіки потиснули один одному руки, тоді як інші офіцери поплескували їх по плечах зі словами: «Молодець», «Ти був так близько», «Що ж, не пощастило». Вільям стояв з іншого боку, коли підполковник нагороджував Фреда кубком, який той підняв угору під бурхливі оплески.
Ніхто з борців не помітив, як літній чоловік у гарному двубортному костюмі тихо вислизнув з кімнати, вийшов з відділка та наказав своєму водієві відвезти його додому. Все, що йому казали про хлопця, виявилося правдою, та він із нетерпінням чекав, коли констебль Ворвік приєднається до його команди у Скотленд-Ярді.
4
Коли констебль Ворвік вийшов зі станції метро Сент-Джеймс-парк, перше, що він побачив, була фірмова трикутна вивіска Скотленд-Ярду. Він дивився на неї з побожністю та сторожкістю, як молодий актор дивиться на Королівський національний театр або художник, який вперше потрапляє до Королівської академії мистецтв. Констебль підняв комірець, щоб захиститися від пронизливого вітру, та приєднався до ранкової процесії офісного планктону.
Вільям перетнув Бродвей і попрямував до кварталу, в якому знаходилася Лондонська поліція, будівля у дев’ятнадцять поверхів, вкрита роками бруду та криміналу. Він показав своє робоче посвідчення поліцейському біля дверей і підійшов до рецепції. Йому посміхнулася молода пані.
– Я констебль Ворвік, мені призначено