Фундаментальні концепції психоаналізу. Абрахам БриллЧитать онлайн книгу.
ставало значно краще. Пацієнтка назвала це «розмовною терапією». Вона наполегливо просила просто з нею поговорити, розповідала лікарю про виникнення кожного симптому, про свої страждання й найінтимніші переживання, а також про деякі сни. Вона говорила речі, про які лікарі зазвичай не думають і не бажають слухати. Це забирало багато часу, але він прагнув їй допомогти. Пацієнтка викликала симпатію в Броєра, він почав співчувати її емоційним проблемам, а вона один за одним втрачала симптоми. Броєру це видавалося дивним, адже він призначав цій жінці всі види ліків, а інші лікарі – холодні та гарячі ванни, а також електрику. Утім, тепер їй ліпшало лише від того, що вона приходила й щось розповідала.
У житті Фройда цей випадок відіграв надважливу роль, бо відкрив йому очі на проблеми, що турбували його роками. Він запитував себе, чому цій жінці ставало ліпше від звичайних розмов. Що глибше він занурювався в цю проблему, то сильніше переконувався в наявності одного фундаментального принципу. Він почав ясно бачити, що коли пацієнтка діставалася джерела симптому, симптом зникав. І усе-таки, великою проблемою було те, що це забирало багато часу. Адже, коли особа приходить до вас і починає розповідати про своє життя, а ви повинні бути співчутливим слухачем і, так би мовити, ужитися в це життя, ви не можете зробити це одним духом. Життя довге, аби дослідити всі його підводні течії, потрібен час, та й думки людини не пробігають за одну секунду. Це вам не пульс поміряти. Саме тоді Фройд припускав, що гіпноз можна використовувати разом із «розмовною терапією», бо вважалося, що він розширює свідомість – розкриває всю душу. Усуває спротиви та гальмування (inhibitions). Думки, укорінюючись у душі, усвідомлюються. Притомна пацієнтка нездатна відповісти на запитання, поки ви не дасте їй достатньо часу, аби подумати й пригадати. Тож Фройду видавалося гарною ідея загіпнозувати її та запитати, як і де вона отримала симптом. Це мало б заощадити чимало часу. Тому вони з Броєром вирішили спочатку разом вислухати історію пацієнтки, потім ввести її в гіпноз і розпитали про причини її патології. Коли пацієнтці вдалося все пригадати та розповісти, симптом поступово зник.
Працюючи якийсь час разом, Фройд і Броєр досягли дивовижних результатів. Вони так були вражені цією новою процедурою, що назвали її «Катарсичним методом», тобто очищенням, або розвантаженням психіки. У звичайному житті нам усім відомі терапевтичні властивості виговорювання. Людині ліпшає, коли вона розповідає вам про свої проблеми. У народі про це говорять – «упав камінь з серця». Вони бралися за випадки, які роками вважалися невиліковними, і, описавши деякі з них, нарешті сформулювали попередню теорію. Передовсім з’ясувалося, що всі істеричні особи страждають від минулого. Кожен істеричний симптом репрезентує певне ментальне чи емоційне порушення, що сталося в житті особи в її минулому. Ідеться про появу неприємних, болісних речей, про які кожен із радістю забув би. Річ у тім, що коли пацієнту вдається пригадати неприємну ситуацію та знову її пережити,