Енн з Лопотливих Тополь. Люси Мод МонтгомериЧитать онлайн книгу.

      За словами Джеймса Прингла ‘‘у школі відсутня дисципліна… навіть натяк на неї’’. А ще зараз гуляє чутка, начебто я – знайда.

      Ворожість клану починає виходити за межі шкільного життя. В освітньому й соціальному плані Саммерсайд, схоже, перебуває під п’ятою Принглів. Недарма їх звуть ‘‘Королівською родиною’’. Минулої п’ятниці мене не запросили на прогулянку в компанії Еліс Прингл. А коли дружина Френка Прингла влаштувала благодійне чаювання на потреби церкви (за словами Ребекка Дью, ці леді без сумніву ‘‘збудують’’ новий шпиль), я виявилася єдиною прихожанкою пресвітеріанської церкви, яку туди не запросили. До мене дійшли чутки, що дружина священника (сама нетутешня) запропонувала взяти мене співати в церкві, проте їй дали зрозуміти, що в такому випадку всі як один Прингли кинуть хор. А така мізерна кількість співаків, що залишилася б, просто б не справилася.

      Звісно, проблеми з учнями виникають і в решти вчителів. Коли інші відсилають до мене ‘‘дисциплінувати’’ своїх учнів (як я ненавиджу це слово!), то половина з них – Прингли. Проте на них ніхто ніколи не скаржиться.

      Два дні тому я затримала Джен після уроків увечері, щоб вона виконала домашнє завдання, яке зумисно не зробила раніше. За десять хвилин перед шкільною брамою спинився екіпаж, і на порозі стала панна Еллен… ошатна стара леді зі солодкою посмішкою на вустах, в елегантних мереживних рукавичках і тонким орлиним носом, вбрана як з голки. Їй страшенно незручно, та вона б хотіла забрати Джен. Вона збирається погостювати в друзів у Лоувейлі й пообіцяла, що візьме Джен зі собою. Джен тріумфально вирушила зі школи, а я заново уявила ті сили, вишикувані проти мене.

      У хвилини нудьги мені видається, що Прингли – помісь Слоанів і Паїв. Проте я знаю, що то не так. У мене виникає враження, що якби ми не ворогували, я б їх полюбила. Вони, переважно, чесний життєрадісний вірний народ. Мені б навіть сподобалася панна Еллен. Я ніколи не зустрічала панни Сари. Панна Сара років десять не покидала Кленовий Пагорб.

      – Уважає себе занадто тендітною… чи вбила собі це до голови, – пирхає Ребекка Дью. Та їй нічого не бракує, крім скромності. Усі Прингли деруть носа, але й близько не так, як ті дві старі панни. Вам би варто послухати, як вони розводяться про своє походження. Їхній батько капітан Абрагам Прингл був чудовим старим. Його брат Майром і близько до нього не рівнявся, проте його Прингли неохоче згадують. Але я страшно переживаю, що всі вони з’їдять вам нерви. Ще ніхто не чув, щоб вони змінили свою думку про когось чи про щось, коли вже так собі вирішили. Але – вище носа, панно Ширлі… вище носа!

      – Шкода, що я не можу дістати рецепт фунтового кекса[3] панни Еллен, – зітхнула тітка Чатті. Вона вже не раз мені його обіцяла, але я його ніяк не дочекаюся. Це – старовинний родинний англійський рецепт. Вони так пишаються своїми рецептами.

      У