Три метри над рівнем неба. Федерико МоччиаЧитать онлайн книгу.
грудними м’язами. Даріо стиснув кулаки.
Палець, схований за іншими, глухо хруснув. Ґлорія прикрила очі, у Малюка цигарка повисла на губі. Ні подиху, ні диму, ані поруху повітря. Тиша. Аж раптом рев розірвав повітря. Із шумом під’їхав мотоцикл Степа. Нахилився на початку повороту і швидко випрямився, загальмувавши посеред групи.
Степ натиснув червону кнопку, мотор вимкнувся, усмішка розквітла на його обличчі.
– Ну, що ви тут гарного поробляєте?
Ґлорія нарешті зітхнула, розслабилася й повернулася до нормального ритму дихання. Сицилієць глянув на Даріо.
Ця легка посмішка відсунула проблему на інший раз. Даріо розвернувся і, обійнявши Ґлорію, відійшов від групи. Сицилієць на мить провів його поглядом, потім хрипко мовив:
– Нічого, Степе, тут занадто багато базікають і занадто мало рухаються.
– Хочеш трохи розім’ятися?
Підніжка мотоцикла спрацювала, щойно її торкнулися. Як складаний ножик, вона встромилась у землю, тримаючи вагу мотоцикла. Степ зістрибнув із нього і скинув куртку.
– Викликаю суперників.
Пройшов повз Малюка і, обіймаючи його, забрав із рук щойно відкритий «Гайнекен».
– Привіт, Мал.
– Привіт.
Малюк усміхнувся, щасливий бути його другом, і дещо менше – що віддав пиво. Він віддалено нагадував Джона Белуші. Насправді йому б хотілося більше скидатися на нього, але Малюк не наважувався.
Степ закинув голову, п’ючи, й після довгого ковтка зустрівся очима з Маддаленою.
– Привіт.
Її м’які губи, рожеві й зблідлі, ледь ворухнулися, промовляючи вітання майже пошепки. Зблиснули маленькі рівні й дуже білі зуби, у той час як її прегарні зелені очі намагалися передати все її кохання. Марно. Він був молодий, але вже такий дорослий і все ще сповнений мрій.
Степ підійшов до неї, дивлячись їй просто у вічі. Очі Маддалени були прикуті до нього. Вона не могла відвести погляду, поворухнутися, зробити будь-що інше, зупинити це сердечко, яке, мов збожеволіле, співало сольну партію Філа Коллінза[12]. Степ приголубив її якимсь дивним жестом, поклавши долоню на щоку й провівши великим пальцем по вилиці.
– Потримай оце.
Він зняв «Дайтона» зі сталевим браслетом і вклав їй у руки. Маддалена затисла годинник у руці й піднесла його до вуха. Почула легеньке дзижчання – те саме, що вона слухала кілька днів тому під своєю подушкою, поки він спав, а її життям було дивитися на нього впродовж довгих хвилин у німій тиші. Тоді здавалося, що час завмер.
Степ легко видряпався на дашок «Ладзарескі». Пройшов над воротами кінотеатру «Вінья Клара», нещодавно знову відкритого під назвою «Одеон».
– Ну, хто долучиться?
Стоячи на дашку, глянув униз на групу своїх друзів.
– Ну, якого дідька ви досі там робите?
Вони малий такий дивний вигляд згори, коротковолосі – хто більше, хто менше. Полло, як завжди, переборщив. Його волосся здавалося легенькою білявою борідкою, яка, залишивши щоки, видряпалася нагору й закрила всю потилицю. Малюк мав волосся дещо
Філ Коллінз – автор пісень, музикант, соліст групи «Генезис» (Genesis).