Листи до Мілени. Лист батькові. Оповідання. Франц КафкаЧитать онлайн книгу.
жодному лікарю, жодному лікуванню, і не знаю, що робити, і тільки дивлюся на це похмуре небо, яке роками ніби все жартувало і жартувало, а тепер уперше відкрилося мені у всій своїй безнадії, таке ж безпорадне, як я сам. Ти лежиш у ліжку? А хто приносить тобі їжу? Яку? І ці головні болі! Напиши мені про все, коли зможеш. У мене був колись один актор, єврей зі Східної Європи[105], у нього раз на три місяці траплялися страшні напади головного болю і тривали кілька днів; звичайно він був цілком здоровий, але в ці дні, бувало, зіпреться на будинкову стіну десь у провулку і стоїть, і нічим йому не допоможеш – тільки ходиш хвилин тридцять туди-сюди і чекаєш. Хворий, якого кинув здоровий, але і здоровий, якого кинув хворий. А болі повертаються регулярно? І що говорить лікар? Коли вони почалися? Тепер ти, мабуть, ще й пігулки ковтаєш? Ай-яй-яй! – а ось «дитинко» я вже сказати не можу, не маю права.
Прикро, що твій від’їзд знову відкладено, тепер ти, отже, поїдеш тільки за тиждень, починаючи з четверга. А я – я вже не матиму щастя бачити, як ти оживаєш там в оточенні озер, лісів і гір. Але скільки ж мені ще треба щастя, жаднюзі такому? Прикро, що тобі ще так довго доведеться мучитися у Відні.
Про Давос ми ще поговоримо. Не хочу я туди – занадто далеко, задорого і надто дурно. Якщо вже їхати з Праги – а їхати, схоже, доведеться, – то найкраще куди-небудь у село. Правда, хто мене там чекає? Треба ще все це продумати, але до листопада я ж все одно не зможу поїхати.
Учора ввечері я зустрів такого собі Штайна[106], можливо, ти знаєш його з кав’ярень, його завжди порівнювали з королем Альфонсом[107]. Він тепер складає папери в одного адвоката і, зустрівши мене, дуже зрадів: у нього є до мене розмова, службова, все одно довелося б завтра дзвонити мені по телефону. «Ну, то про що йде мова?» – «Справа про розлучення[108], до якої я і сам почасти пришитий, себто він просить мене втрутитися». – «Як це?» Я справді схопився за серце. Але потім з’ясувалося, що мова про розлучення батьків одного поета і що мати, з якою я не знайомий, попросила його, д-ра Штайна, щоб я трохи вплинув на поета, адже йому б слід було краще ставитися до неї, до матері, і не сварити її так.
До речі, дивний шлюб. Уяви собі. Дружина вже раз була в заміжжі, в цьому першому шлюбі у неї народилася дитина від теперішнього її чоловіка, а саме згаданий поет. Отже, він має прізвище першого її чоловіка, а не свого батька. Потім вони все-таки одружилися і по багатьох роках за наполяганням чоловіка, батька поета, знову розлучилися. Відтак шлюбові кінець. А що ця жінка за нинішньої житлової скрути не може знайти собі помешкання, то вони, тільки з цієї причини, і далі живутьу шлюбі, причому це подружнє життя (через брак житла) нітрохи не примирило чоловіка з нею і тим більше не змусило його відмовитися від розлучення. Усе-таки ми до смішного бідні люди, еге ж? Чоловіка я знаю, він людина добра, розумна, дуже порядна, злагідна.
Список того, що тобі потрібно, звичайно ж, прийшов, що довший, то кращий, адже в кожну книгу, в кожну бажану тобою річ я заповз, щоб разом з нею вирушити до Відня (проти такої поїздки директор нічого не має), так що надай мені якнайбільше можливостей
Мова про Іцхака Льові, з яким Кафка заприязнився 1911 року, коли львівська трупа Льові гастролювала у Празі.
Йдеться про Пауля Штайна, відомого празького правника.
Кафка має на увазі швидше за все іспанського монарха Альфонса ХІІІ (1886–1941), який правив своєю країною з 1902-го по 1931 рік.
Батько Ґустава Яноуха, Ґустав Кубаса, був колегою Кафки по страховій агенції. Хоча перший чоловік його матері – Павел Яноух – вважався офіційно «зниклим», Ґустав Яноух не міг легально мати прізвище свого справжнього батька, бо ж його мати і батько офіційно були не розлучені.