Месмер. Бейкер-Едді. Фройд. Лікування і психіка. Стефан ЦвейгЧитать онлайн книгу.

      Споглядаючи цю люту епідемію, не доводиться вже розглядати Месмера як щось із наукової точки зору неіснуюче. Можливість чи неможливість життєвого магнетизму перетворилася з предмета міських розмов на справу державну, і запекла суперечка повинна нарешті отримати дозвіл з висоти академічної кафедри. Інтелектуальні кола Парижа й дворянство майже повністю за Месмера, королева Марія Антуанетта під впливом принцеси Ламбаль цілком на його боці, усі її придворні дами люблять «божественного німця». Лише одна людина в усьому Бурбонському палаці дивиться на всю цю магію з постійною недовірою – це король. Неврастенія йому незнайома, тому він має чудове травлення, заплив жиром і нагадує ненажеру в стилі Рабле[70]. Людовік XVI не в змозі проявити особливої цікавості до питань лікування душі; і коли перед від’їздом до Америки до нього приходить Лафайєт, благодушний монарх весело сміється над ним: «Що скаже Вашингтон з приводу того, що він пішов в аптекарські учні до пана Месмера». Адже він проти будь-яких турбот і хвилювань, добрий, товстий король Людовік XVI; на рівні інтуїції він ненавидить революції і нововведення також і в духовній сфері. Він людина ділова та серйозна, любить порядок, тому висловлює побажання, щоб нарешті внесли ясність у цю нескінченну суперечку з приводу магнетизму, і в березні 1784 року він підписує указ на ім’я Товариства лікарів й Академії, щоб вони негайно піддали офіційному розгляду магнетизм як у його корисних, так і в шкідливих проявах.

      Не часто бачила Франція склад настільки вагомий, ніж той, який виділили обидві організації з даного питання: імена майже всіх учасників і донині користуються світовою популярністю. Між чотирма лікарями знаходиться і такий собі д-р Гійотен[71], який через сім років винайде машину, що за секунду виліковує всі земні хвороби, – гільйотину. Серед інших імен особливо виділяються Бенджамін Франклін, винахідник громовідводу, Байльї[72], астроном і згодом мер Парижа, Лавуазьє[73], який обновив хімію, і Жуссьє[74], знаменитий ботанік. Але при всій своїй ученості й далекоглядності в інших галузях не підозрюють, що двоє з них, астроном Байльї та хімік Лавуазьє, покладуть через кілька років свої голови під машину свого колеги Гійотена, з яким вони тепер досліджують у дружньому спілкуванні магнетизм.

      Поспіх несумісний із гідністю Академії, його повинні замінити методичність і ґрунтовність. І ось проходить кілька місяців, перш ніж учена колегія оголошує остаточний вердикт. Документ цей чесним і сумлінним чином засвідчує насамперед безперечний вплив магнетичних сеансів. «Деякі поводяться тихо, спокійно й відчувають блаженний стан, інші кашляють, плюють, відчувають легкий біль, тепло по поверхні всього тіла, впадають у посилену пітливість; інші охоплюються конвульсіями, надзвичайними по частоті, тривалості й силі. Як тільки вони починаються в одного, майже відразу виникають і в інших.