Маруся Богуславка. Пантелеймон КулішЧитать онлайн книгу.
Божий! Ти Мечем Кривавим
Звелів твойму слузі іменуватись,
Щоб на землі твоєї правди й слави
Войною та ясиром допевнятись;
І, мов той гуррикан ширококрилий,
Я мчусь, куди мій дух повеліває.
Дає мені твоє натхненне сили
Губить лихе, що правду зневажає.
Не мій. Аллахів міч, невірних погубляє.»
І чистий сніг-завивала схилився
Над чорною, як ворон, бородою;
І вид його ясний затуманився
Якоюсь погаданкою тяжкою.
«О нене! – стиха, мов мала дитина,
Промовив Кантемир. – Про що ти,
Свята, пречиста, ангельська людино.
Погибла від козацької голоти?
Невже ж се за гріхи твого палкого сина?
Ніхто не рятував тебе від смерти,
Як я з мечем кривавим на джавурів,
Мов Божа помста, ринувся, щоб стерти
З лиця землі невірних гайдабурів.
Тепер знов образ твій мені з'явився
У тім обличчі, як печаль, гіркому.
Про що?. Невже ж за тебе не помстився
Твій син плачущий на цім кодлі злому,
На ворозі сьому, в завзятості страшному?
А ти, про що ж і ти з'явився, брате,
Мені вві сні вже воїном дорослим?.
Ти кажеш, се у тебе друга мати?
Вона тобі сосудом богоносним
Зробилась. Дивне в тебе слово!
Побачимось, речеш, і Бога в серці
Я покажу тобі мого святого.
Ним я живу, ним серце в мене б'єтся…
О, сне! Ти показав мені мене самого.
Невже ж ти жив, мій брате, іскро світу,
Що з матернього серця засвітилась,
І се було угодно Магомету,
Щоб жінка та, мов тінь, мені явилась,
Та тінь свята, що і в юдолі смерти
Свого синка, зітхаючи, шукає?
О, не даваймо їй, Заїро, вмерти!
Нехай розкаже нам про все, що знає,
Яких близьких людей там на Вкраїні має». —
«Як посадили, брате, в сонну воду
Сю справді тінь живої ще людини,
Вона пробовкнула щось про пригоду,
Про втрату бідолашної дитини;
Та сон-вода все горе потушила,
Тепер старенька любо спочиває.
У довгім сні воскресне жизні сила,
Прокинеться від сну аж над Дунаєм:
Тоді про все життє в гіркої розпитаєм». —
«Мій сон мені, сеструню, не доснився…
Я кинувсь братнє видмо обіймати,
Дивлюсь – чавуш до мене нахилився
Від беклербека посланець крилатий:
«Хвала Аллахові! На Чорнім морі,
Коло Кілії славної, джавурів
Побито, і Редшид-баша в Босфорі
До падишахових блискучих мурів
Галерами пригнав з човнами гайдабурів».
Заїро, спогадай тепер про Бушу
Про договор святий і ляцьку зраду.
Я на Цоцорі голову Зулушу
Відтяв моїм мечем за їх неправду.
Редшид