Сяйво. Стівен КінгЧитать онлайн книгу.
дві книжкові шафи, забиті антологіями «Рідерз Дайджест»[86] і виданими Книжковим клубом детективами сорокових років (по три романи в кожному томі); був там і якийсь безликий готельний телевізор, далебі значно менш елегантний з вигляду, ніж ті поліровані дерев’яні ящики, що були в номерах.
– Кухні тут, звичайно, нема, – сказав Уллман, – але тут є міні-ліфт. Це помешкання розташоване прямо над кухнею. – Він зсунув убік одну з квадратних панелей обшивки, і відкрилася широка квадратна таця. Він її штовхнув, і таця зникла, за нею виявився тяговий трос.
– Тут потайний хід! – збуджено сказав Денні матері; при вигляді цього захопливого лазу за стіною він умить забув усі свої страхи. – Точно як в «Еббот і Костелло зустрічають монстрів»[87]!
Містер Уллман нахмурився, але Венді поблажливо посміхнулася. Денні підбіг до міні-ліфта і зазирнув у його шахту.
– Прошу сюди.
Уллман відчинив двері в протилежному кінці вітальні. За ними була спальня, що виявилася просторою і сповненою повітря. Там стояли два односпальних ліжка. Поглянувши на свого чоловіка, Венді посміхнулася й знизала плечима.
– Без проблем, – сказав Джек. – Ми зсунемо їх разом.
Містер Уллман озирнувся через плече, явно спантеличений.
– Даруйте?
– Ліжка, – чемно промовив Джек. – Ми можемо зсунути їх разом.
– О, звісно, – сказав Уллман, на мить збентежившись. Потім його обличчя повернулося до нормального виразу, але з-за коміра сорочки почав повзти вгору червоний рум’янець. – Як вам буде зручно.
Він вивів їх назад до вітальні, де другі двері відчинялися до другої спальні, у якій було встановлене двоярусне ліжко. В одному кутку цокотів радіатор, а килим на підлозі демонстрував жахливий візерунок західних прерій: полин з шавлією і кактус… але Венді помітила, що Денні він уже страшенно сподобався. Стіни цієї, меншої, кімнати були обшиті справжніми сосновими панелями.
– Як гадаєш, доку, зможеш ти тут перетерпіти?
– Звісно, можу. Я буду спати на верхньому ліжку. Гаразд?
– Якщо тобі так хочеться.
– І килим мені подобається. Містере Уллман, чому у вас не всі килими такі, як цей?
Містер Уллман якусь мить мав вигляд людини, що занурила зуби в лимон. Відтак він усміхнувся й погладив Денні по голові.
– Отже, таке ваше помешкання, – сказав він, – там ще є ванна, вхід до якої веде з великої спальні. Помешкання не велике, але, звичайно, у вашому розпорядженні весь готель. Камін у вестибюлі в доброму робочому стані, принаймні так сказав мені Ватсон, і ви вільні їсти в обідній залі, якщо так душа забажає. – Промовив він це тоном людини, що робить неабияку ласку.
– Добре, – сказав Джек.
– Спускаємося вниз? – спитав містер Уллман.
– Чудово, – сказала Венді.
Вони спустилися ліфтом, і тепер уже у вестибюлі було цілком пусто, лише сам Ватсон в сирицевій куртці і з зубочисткою в зубах огинався біля вхідних дверей.
– Я мусив би вважати,
«Reader’s Digest» («Читацький огляд») – заснований у Нью-Йорку 1922 року щомісячний журнал для сімейного читання, сьогоднішній тираж у США – понад 10 млн примірників; виходить також в інших країнах.
Серія фільмів-пародій 1940–1950-х років, у яких дует популярних акторів-коміків Bud Abbott (1897–1974) і Lou Costello (1906–1959) зустрічається з героями фільмів жахів: Франкенштайном, Людиною-Невидимкою, Капітаном Кіддом тощо.