Про письменство. Мемуари про ремесло. Стівен КінгЧитать онлайн книгу.
хвороби. У «Дейвової промокашки» почалася короткочасна золота доба.
Мене не надто цікавив друкарський процес, мене також узагалі не цікавили таємні знання щодо проявлення плівки та друку фотографій. Мені було байдуже до герстівських перемикачів передач[34], виготовлення сидру та пошуку формули, яка відправить твою пластмасову ракету в стратосферу (зазвичай вони не перелітали навіть через наш будинок). Що мене дійсно цікавило між 58-м і 66-м роками – це кіно.
На момент, коли п’ятдесяті поступилися місцем шістдесятим, у нашому регіоні було лише два кінотеатри, і обидва в Льюїстоні[35]. В «Емпайрі» відбувалися прем’єри, там показували діснеївські фільми, епічне біблійне кіно та мюзикли, в яких ансамблі прилизаних людей співали й танцювали. Я ходив на всякі фільми, якщо було кому мене відвезти – зрештою, кіно є кіно, – але вони мені не вельми подобалися через свою обридливу правильність, передбачуваність. Дивлячись «Пастку для батьків», я сподівався, що Гейлі Міллз зустрінеться з Віком Морроу зі «Шкільних джунглів»[36]. Це бодай трохи оживило б сюжет. Мені здавалося, одного погляду на викидний ніж Віка і в його гострі очі було б досить, аби Гейлі переосмислила свої дріб’язкові домашні проблеми. І, лежачи в ліжку під своєю косою стіною та слухаючи вітер у кронах чи щурів на горищі, я мріяв не про Деббі Рейнолдс у ролі Теммі, й не про Сандру Ді в ролі Ґіджет[37], а про Іветт Вікерс у «Нападі гігантських п’явок» і про Луану Андерс у «Божевіллі 13»[38]. Не було мені діла до краси, не було мені діла до радості, ні до Білосніжки та семи тих чортових гномів. У тринадцять років я хотів чудовиськ, які пожирали цілі міста, радіоактивних трупів, які вилазили з океану та жерли серферів, і дівчат у чорних ліфчиках, які були на вигляд як бидло з трейлерного парку[39].
Фільми жахів, наукова фантастика, кіно про банди тінейджерів у пошуках сексуальних пригод, про лузерів на мотоциклах – ось від чого зашкалювали мої прилади. Усе це показували не в «Емпайр» на верхньому краю Лісбон-стрит, а в кінотеатрі «Рітц», ген унизу, серед ломбардів та недалеко від магазину одягу «Луїс», де в 64-му я купив свою першу пару бітлівських шузів. Від мого дому до «Рітца» було 22 км, я їздив туди на попутках щовихідних протягом восьми років між 1958 і 1966 роками, доки нарешті не отримав водійські права. Іноді я ходив у кіно зі своїм другом Крісом Чеслі, іноді сам, проте головне, що ходив завжди, пропускав лише через хворобу чи з інших поважних причин. Саме в «Рітці» я подивився «Я вийшла заміж за космічного монстра»[40] з Томом Трайоном, «Привид у домі на пагорбі» з Клер Блум та Джулі Гарріс, «Дикі янголи» з Пітером Фондою та Ненсі Сінатрою. Я бачив, як Олівія де Гевілленд виколює Джеймсу Каану очі саморобними ножами в «Леді у клітці», як Джозеф Коттен повстає з мертвих у «Тихше, тихше люба Шарлотто», дивився, затамувавши подих (і з неабияким хтивим інтересом), чи повністю Еллісон Гейс виросте зі
Популярні серед любителів т. зв. «muscle car» («накачаних машин») важелі перемикання передач специфічної форми, виробництва фірми «Hurst Performance», яка спеціалізується на автозапчастинах для покращення характеристик та естетичного вигляду автомобілів.
Lewiston – друге за величиною місто округу Андроскоґґін, до якого прилягають, серед інших містечок, Дарем, Лісбон та Лісбон-Фоллз.
«The Parent Trap» (1961) – екранізація німецької книги 1949 року «Das doppelte Lottchen» («Подвійна Лотті»). Сімейний фільм про двох дівчат-підлітків, які знайомляться в літньому таборі та виявляють, що вони близнючки (обох грає акторка Гейлі Міллз (Haley Mills)), після чого намагаються звести разом своїх батьків, які розлучилися зразу після народження дівчат. «The Blackboard Jungle» (1955) – екранізація однойменної книжки 1954 року Евана Гантера (Evan Hunter). Драма про нового вчителя школи для проблемних підлітків Річарда Дадьє, який намагається налагодити стосунки з учнями та зацікавити їх навчанням, але він та його родина стають об’єктами погроз і насильства. Це призводить до конфронтації між Дадьє і спричинником злочинної діяльності Арті Вестом, якого зіграв Вік Морроу (Vic Morrow).
Debbie Reynolds (1932–2016) – американська акторка, співачка та активістка, зіграла Теммі – юну мрійливу героїню романтичної комедії «Теммі та холостяк» («Tammy and the Bachelor») (1957); Sandra Dee (1942–2005) – американська акторка, зіграла Франсес Лоренс на прізвисько Ґіджет – юну серфінгістку в однойменній «пляжній» комедії («Gidget») (1959).
Yvette Vickers (1928–2010) – американська акторка, пінап-модель і співачка, зіграла головну героїню Ліз Вокер у малобюджетній фантастиці жахів «Напад гігантських п’явок» («Attack of the Giant Leeches», 1959); Luana Anders (1938–1996) – американська акторка, зіграла головну героїню Луїз у ще малобюджетнішому трилері жахів «Божевілля 13» («Dementia 13», 1963).
Трейлерний парк (trailer park) – ділянка для постійного чи майже постійного розташування будинків на колесах (mobile home) і житлових трейлерів. В американській культурі стереотипно асоціюється з місцем проживання населення з низьким рівнем доходів, часто за межею бідності, а також із низьким соціальним статусом, рівнем культури побуту та поганим смаком.
«I Married a Monster from Outer Space» (1958) – американський науково-фантастичний фільм.