Великий замисел. Стивен ХокингЧитать онлайн книгу.
мають свободу волі та оцінюють гіпотетичні варіанти дій, обираючи той, що здається найвигіднішим. Ця ефективна теорія не дозволяє успішно спрогнозувати поведінку, бо, як ми всі знаємо, людина не завжди раціональна і буває неправильно оцінює ситуації. Ось чому у світі такий гармидер.
Третє питання: чи унікальні закони, яким підпорядковується Всесвіт і поведінка людини? Іншими словами, якщо на перше питання, звідки взялися закони, ви сказали, що їх придумав Бог, то питання – був у нього вибір чи ні. Арістотель, Платон, Декарт, а згодом і Ейнштейн вважали, що закони природи існують «з необхідності», бо це єдині закони, які мають логічний сенс. Арістотель і його послідовники вірили в те, що закони природи логічні, і вважали, що їх можна «вивести» умоглядно, не переймаючись спостереженням за тим, як насправді веде себе природа. Арістотель більше думав над тим, чому об’єкти підпорядковуються законам, а не над тим, у чому ці закони полягають, і формулював здебільшого якісні положення, часто помилкові; і хоч вони домінували в західній науці багато століть, користі з них виходило мало. Минуло багато часу, поки люди типу Галілея наважились поставити під сумнів авторитет Арістотеля і почали спостерігати, що насправді робиться у природі, а не сушити голову над тим, що велить їй робити абстрактна «причина».
Наша книжка спирається на концепцію наукового детермінізму, а отже, відповідь на друге питання: ні, див не буває – закони природи не знають винятків. Але ми докладно розглянемо перше і третє питання – звідки взялися ці закони природи і чи існують альтернативні? Та спершу давайте розглянемо, що саме описують закони природи (про це в наступному розділі). Більшість учених скажуть, що закони природи – це математичне вираження зовнішньої реальності, яка існує незалежно від спостерігача, який її бачить. Але якщо задуматися над способом, якими людина робить спостереження і будує концепції про довколишній світ, то постане питання – чому ми вважаємо, що об’єктивна реальність існує?
3. Що є реальність?
Кілька років тому влада італійського містечка Монца заборонила тримати рибок в акваріумах сферичної форми. Ініціатори постанови пояснили, що тримати рибок у таких акваріумах жорстоко, бо, дивлячись назовні, рибка бачить спотворену картинку. А звідки нам самим знати, що наша картина реальності справжня, неспотворена? Може ми теж існуємо всередині величезного сферичного акваріума й бачимо все крізь гігантське вигнуте скло? Реальність акваріумної рибки виглядає не так, як наша, але як ми знаємо, що вона менш реальна?
Рибка бачить світ не так, як ми, але вона теж могла б сформулювати наукові закони, які керують рухом об’єктів, спостережуваних поза акваріумом. Наприклад, для нас об’єкт рухається по прямій, а для рибки через викривлення, що його створює вигнуте скло, – по кривій. Однак ніщо не заважає рибці сформулювати наукові закони у своїй, викривленій