Блез Паскаль. Ольга ОпанасенкоЧитать онлайн книгу.
б, що сума внутрішніх кутів трикутника дорівнює 180 градусам, але Блез, звісно, поняття не мав про градуси.
Етьєн із подивом упізнав 32-у теорему з книги «Начала» давньогрецького математика Евкліда. Він заходився розпитувати сина, як той дійшов такого висновку, і Блез перерахував інші теореми й аксіоми класичної геометрії, які відкрив і довів самостійно. Він не знав наукових термінів і називав прямі «дрючками», кола – «кільцями», трикутники – «капелюхами на три роги», а прямокутники – «столами». Та Етьєн зрозумів, що його 12-річний син пройшов тим самим шляхом, який подолали за багато сторіч найкращі античні вчені.
Батько був такий збентежений і зворушений, що, не сказавши більш ні слова, вирушив до свого друга-математика порадитися. Разом вони вирішили, що своєю наполегливістю Блез заслужив право вивчати все, що захоче.
Хто піклувався про дітей по смерті матері?
Що незвичайного було у поведінці малого Блеза? Які риси характеру він виявляв?
Яким був у Етьєна Паскаля план навчання його дітей? Чи вдалося втілити його в життя?
Глава третя, у якій до Блеза вперше приходить слава
Отже, щасливий Блез отримав нарешті те, чого так прагнув – не іграшку, не ласощі, а ту омріяну працю Евкліда, в якій були зібрані всі знання давньогрецьких математиків, – «Начала». Праця складалася з кількох томів. Це не був підручник або популярна енциклопедія, та й написані «Начала» зовсім не для дітей. Але Блез проводив над книгою весь вільний час, заглиблюючись у теореми і докази. Суворий батько не звільнив його від латинської та грецької – хлопчикові, як і раніше, доводилося докладати максимум старанності для вивчення древніх мов, а в пообідній час до них додалися історія і фізика. Та тепер він міг займатися ще й тим, що цікавило його найбільше у світі, – математикою.
Етьєн спостерігав за успіхами сина, який самотужки, не звертаючись за поясненнями, ковтав книги античних учених (за Евклідом пішли Архімед, Аполлоній та інші математики), і не міг приховати своєї радості. Батькові з сином завжди було що обговорити. І хоча в ті часи вважалося, що в присутності дорослих дітей має бути «видно, але не чутно», Блезу дозволялося брати участь у розмовах з ученими друзями батька.
Ба більше – Етьєн почав брати сина-підлітка на щотижневі збори, які проходили в келії ченця-францисканця[2] Марена Мерсенна.
Цей Мерсенн був непересічною особистістю і дуже освіченою людиною. Свого часу він здобув освіту в єзуїтському[3] колежі, де учням не тільки давали глибокі знання, а й привчали думати і сперечатися. Оселившись у монастирі, відомому своїми суворими порядками, Мерсенн занурився у проблеми богослів’я, але з часом зрозумів, що в межах релігійних питань йому затісно. Його цікавили математика, фізика, філософія, астрономія, і поступово він збирав навколо себе все більше однодумців.
Щочетверга до його монастирської келії
Францисканці – католицький чернечий орден, заснований святим Франциском Ассізьким на початку 13 століття. Францисканці відмовилися від власності й жили лише з пожертв, тому їх назвали орденом жебраків.
Єзуїти – католицький чоловічий духовний орден, заснований 1534 року Ігнатієм Лойолою. Єзуїти уславилися своїми досягненнями в науці, навчанні та місіонерстві.