На лезі клинка. Джо АберкромбиЧитать онлайн книгу.
Ти зізнаєшся. Питання лише в тому, коли і в якому стані. Немає сенсу тягнути – це нічого тобі не дасть. Окрім болю. А болю у нас предостатньо.
Було важко розгледіти вираз на закривавленому обличчі Ревса, але його плечі опустились. Тремтячою рукою він умочив перо в чорнило і ледь нахиленим почерком вивів своє ім’я внизу заяви-зізнання.
«Я знову переміг. Чи болить моя нога менше? Чи повернулись мої зуби? Чи допомогло мені те, що я згубив чоловіка, котрого колись звав своїм другом? Чому ж тоді я це роблю?»
У відповідь він почув лише шкрябання пера по паперу.
– Прекрасно, – сказав Ґлокта. Практик Фрост перегорнув документ. – А це список твоїх спільників?
Він ліниво пробігся поглядом по іменах.
«Купка молодших мерсерів, три корабельних капітани, офіцер міської варти і пара дрібних митників. Вкрай невигадливий рецепт, що тут казати. Ану спробуємо додати трошки перцю».
Ґлокта перевернув заяву і відправив її через стіл.
– Додай до списку ім’я Зеппа дан Тойфеля, Ревсе.
Товстуна це спантеличило.
– Це той, що мінцмейстр? – пробурмотів він крізь розпухлі губи.
– Він самий.
– Але я з ним навіть не знайомий.
– То й що? – накинувся Ґлокта. – Роби, як я кажу.
Ревс завагався, привідкривши рота.
– Пиши, товста свинюко.
Практик Фрост хруснув пальцями.
Ревс облизав губи.
– Зепп… дан… Тойфель… – мимрив він, записуючи.
– Прекрасно, – Ґлокта обережно закрив ящик зі своїми по-вбивчому прекрасними інструментами. – Я радий, що сьогодні нам обом вони не знадобляться.
Фрост замкнув кайдани на зап’ястях в’язня, підняв його на ноги, і повів до дверей в глибині кімнати.
– Що тепер? – кинув Ревс через плече.
– Енґлія, Ревсе, Енґлія. Не забудь прихопити щось тепле.
Двері за ним лунко зачинилися. Ґлокта поглянув на список імен в руках. Зепп дан Тойфель замикав список.
«Одне ім’я. На перший погляд, таке саме, як і інші. Тойфель. Просто ще одне ім’я. Але яке небезпечне!»
Северард чекав в коридорі, як завжди всміхаючись.
– Накажете відправити товстуна в канал?
– Ні, Северарде. Відправ його наступним човном в Енґлію.
– Ви сьогодні милосердні, інквізиторе.
Ґлокта пирхнув.
– Милосердям було би кинути його в канал. Цей кабан не протягне на Півночі навіть шести тижнів. Забудь про нього. Сьогодні ввечері нам потрібно заарештувати Зеппа дан Тойфеля.
Северард звів брови.
– Невже мінцмейстра?
– Його самого. Прямий наказ Його Преосвященства архілектора. Схоже, що наш мінцмейстер брав хабарі від мерсерів.
– Яка ганьба!
– Вирушаємо одразу, щойно стемніє. Скажи Фросту, щоб він був готовий.
Худий практик кивнув, і його волосся при цьому хитнулося. Ґлокта розвернувся та пошкандибав коридором, стукаючи палицею по брудних плитах і тамуючи пекучий біль в нозі.
«Чому я це роблю? – спитав він себе знову.