Хто боїться смерті. Ннеди ОкорафорЧитать онлайн книгу.
наприклад, примушував ляльок танцювати, а дітей – літати. Люди, як нуру, так і океке, спокійніше ставляться до еву, які корчать із себе дурників, танцюють або показують фокуси, – аби тільки уникали зорового контакту і йшли далі, закінчивши розважати. Тут я опинився лише випадково.
Мвіта договорив, а я просто сиділа мовчки. Замислилася про те, як далеко Мвітине село від залишків села моєї матері.
– Вибач, – сказала я. – Вибач усіх нас.
Він хитнув головою.
– Не вибачайся. Це все одно що казати, ніби тобі соромно за власне існування.
– Так і є.
– Не применшуй випробувань і успіхів у житті своєї матері, – похмуро сказав Мвіта.
Я втягнула повітря крізь зуби й відвела погляд, схрестивши на грудях руки.
– То ти хочеш не бути тут зараз? – запитав він.
На це я не сказала нічого. «Принаймні його батько не був чудовиськом», – подумалося мені.
– Життя не таке просте, – сказав він. І всміхнувся. – Особливо для ешу.
– Ти не ешу.
– Ну, тоді для будь-кого з нас.
Розділ 8
Брехня
Півтора року по тому я випадково підслухала розмову двох хлопців, які проходили повз мене. Їм було років по сімнадцять. В одного були синці на обличчі та перев’язана рука. Я читала книжку під деревом іроко.
– Ти так виглядаєш, наче тобі хтось на голову наступив, – сказав неушкоджений хлопець.
– Знаю, – сказав ушкоджений. – Я ледве ходжу.
– Кажу тобі, цей чолов’яга злий, він не справжній чаклун.
– О, Аро – справжній чаклун, – заперечив ушкоджений хлопець. – Злий, але справжній.
Вловивши ім’я, побіжно згадане у ніч мого Одинадцятого ритуалу, я нашорошила вуха.
– Гадаю, вивчати Великі містичні аспекти годен тільки той хлопака-еву, – сказав постраждалий хлопчина з великими мокрими очима. – Це безглуздо. Треба ж мати чисту кров, щоб…
Я встала й пішла геть; думки мені затуманила лють. Я сердито обшукала ринок, книжковий дім, навіть до себе додому зайшла. Мвіти не було. Я навіть не знала, де він жив. Це роздратувало мене ще більше. Вийшовши з хати, я побачила, як він чимчикує дорогою. Наблизилася до нього й ледве втрималася від того, щоб зацідити йому в обличчя.
– Чому ти мені не сказав? – закричала я.
– Не кидайся на мене так, – забурчав він, коли я до нього добралася. – Ти знаєш, що це безглуздо.
Я гірко розсміялася.
– Я нічого про тебе не знаю.
– Я серйозно, Оньєсонву, – застеріг він.
– Мені начхати на твою серйозність! – закричала я.
– Жінко, що на тебе найшло?
– Що ти знаєш про Великі містичні аспекти? Га? – Я гадки не мала, що то за Містичні аспекти, але їх від мене приховували і я хотіла негайно їх пізнати. – А… а як щодо Аро? Чому… – Я так розізлилася, що почала захлинатися повітрям. Я стояла мовчки й важко дихала.
– Ти… ти – брехун! – заверещала я. – Як мені взагалі тобі довіряти?!
Тут Мвіта