Аутсайдер. Стивен КингЧитать онлайн книгу.
Я завжди ставлю свою вантажівку на лісній дорозі, що тягнеться вздовж дротяного паркана. Саме так я зробив і сьогодні вранці, і що я побачив? Паркан перекинутий, а на самому краєчку потонулого причалу стоїть та мала зелена машина. Так близько до води, що передні колеса вже наполовину в багні. Я туди спустився, бо подумав, що, може, то якийсь хлоп учора поїхав п’яним зі стриптизу та й збився з дороги. Вирішив, що він іще може бути в машині, без тями.
Офіцер Вілберфорс: Коли ви кажете «зі стриптизу», то маєте на увазі заклад «Прошу, джентльмени», що в передмісті?
Зурни: Угу. Так. Чоловіки туди приходять, нажираються, пхають по одному чи п’ять баксів у дівчачі трусики, поки нічого не лишиться, а тоді їдуть п’яні додому. Я, для прикладу, не розумію, чим такі місця можуть вабити.
Офіцер Вілберфорс: Ага. То ви спустилися й оглянули автівку.
Зурни: То була маленька зелена «субару». А в ній – нікого, та на пасажирському сидінні валявся закривавлений одяг, і я одразу згадав про вбивство того хлопчика, бо в новинах передавали, що у зв’язку зі злочином поліція розшукує зелену «субару».
Офіцер Вілберфорс: Ви ще щось бачили?
Зурни: Кросівки. На підлозі, під ногами, біля пасажирського сидіння. На них теж була кров.
Офіцер Вілберфорс: Ви нічого не торкалися? Може, дверцят?
Зурни: Боже збав. Коли крутили «Місце злочину»,[26] ми з дружиною жодного епізоду не пропускали.
Офіцер Вілберфорс: І що ви зробили?
Зурни: Набрав «дев’ять-один-один».
13
Террі Мейтленд сидів у кімнаті для допитів і чекав. Наручники зняли, щоб адвокат не зчинив бучі, як сюди дістанеться – а це вже незабаром. Ралф Андерсон узяв стійку «вільно, по-парадному» і, зчепивши за спиною руки, дивився крізь однобічне дзеркало на колишнього тренера свого сина. Єйтса і Рамаджа він відпустив. Перемовився з Бетсі Ріґґінз, яка розповіла, що додому місіс Мейтленд іще не доїхала. Арешт відбувся, і Ралф почав трохи вистигати. Він знову почувався невпевненим через швидкість, із якою розгорталися події. Не дивина, що Террі заговорив про алібі, ясна річ, що ця заява безпідставна, але…
– Привіт, Ралфе.
До нього поспіхом ішов Білл Семюелз, на ходу затягуючи на краватці вузол. Волосся мав чорне, мов взуттєвий крем «Ківі», і коротке, проте зараз на потилиці стирчав чубчик, і через нього Білл мав як ніколи юний вигляд. Ралф знав, що Семюелз виступав прокурором у півдюжині справ про вбивства першого ступеня, і не без успіху, бо на рахунку мав двох убивць (яких називав своїми «хлопцями»), що наразі сиділи по камерах смертників у в’язниці Мак-Алістера. Усе робилося на краще, нічого поганого в тому, щоб тримати в команді молодого генія, але сьогодні прокурор округу Флінт напрочуд скидався на Альфальфу зі старого серіалу «Малі негідники».[27]
– Привіт, Білле.
– Так ось він, – сказав Семюелз, позираючи на Террі. – Погано тільки, що на ньому сорочка й кашкет «Драконів». Щастя буде лиш тоді, коли я побачу його в нашій чудовій коричневій робі. Ще більше щастя, коли він сидітиме
«CSI: Місце злочину» (2000–2015) – американський телесеріал про роботу криміналістичної лабораторії.
«The Little Rascals» (1955) – збірка комедійних етюдів від 30-х років про пригоди дітлахів; Альфальфа – один із найпопулярніших персонажів серіалу, малий хлопчик із характерним чубчиком насторч посеред маківки.