Аутсайдер. Стивен КингЧитать онлайн книгу.
очі на камеру, що світила в кутку своїм червоним очком. Ралф розумів, що Террі готував пекучу помсту за привселюдний арешт, але знав, що Семюелз має рацію. Підозрюваний, який говорить, завжди краще за підозрюваного, який, мов мушля, закривається в собі, поки не приїде адвокат. Бо під час розмови одне чіпляється за інше…
– Коли Дерек грав у Малій лізі, то був не вищий за чотири фути й десять чи одинадцять дюймів,[42] – сказав Террі. – Як я його бачив минулого року – власне, намагався вмовити, щоб він грав у збірній міста, – то він аж на шість дюймів[43] виріс. Закладаюся, що поки він закінчить старші класи, то буде вищий за тебе.
Ралф чекав.
– Малий був, мов креветка, та ніколи не боявся позиції бетера. Багато хто боїться, але Дерек стояв там навіть проти хлопців, які закручують і кидають м’яча, не дбаючи, куди він може влучити. З півдюжину разів м’яч влучав у Дерека, але він ніколи не здавався.
Це була правда. Інколи після матчів, як Ді вилізав зі своєї спортивної форми, Ралф бачив синці: на сідницях, на стегнах, на руках, на плечах. Одного разу ідеальне чорно-синє коло з’явилося просто на потилиці. Джинетт казилася від цих ударів, і шолом бетера, який Дерек вдягав на матчах, її не заспокоював. Щоразу, як Ді ставав на позицію бетера, вона мало не до крові стискала Ралфові руку, бо боялася, що зрештою один із тих м’ячів може влучити хлопцю між очей і він впаде в кому. Ралф її переконував, що цього не трапиться, але й сам зрадів не менше за Джинні, коли Дерек оголосив, що теніс йому більше до смаку. Тенісні м’ячі м’якші.
Террі нахилився вперед і навіть злегка всміхнувся:
– Такі маленькі хлопці зазвичай отримують багато воків – власне, саме на це я сподівався сьогодні ввечері, коли дозволив Тревору Майклзу відбиватися самому. Але Дерек не давав собі попуску. Він замахувався на все, що летіло, – в інфілді та аутфілді, над головою та при землі. Якісь хлопці стали називати його Віффер Андерсон, тоді хтось змінив кличку на Свіффер,[44] як та швабра, і воно пристало. Принаймні на деякий час.
– Дуже цікаво, – сказав Семюелз, – але чому б нам натомість не поговорити про Френка Пітерсона?
Террі не спускав очей із Ралфа.
– Коротше кажучи, коли я зрозумів, що на воки він не згоден, то навчив його банту.[45] Більшість хлопців його віку, тобто десяти-одинадцяти років, на таке не згодні. Вони все розуміють, та їм не до вподоби думка про те, щоб просто тримати битку над базою, особливо якщо проти них стоїть сильний хітер. Вони все думають про те, як болітимуть пальчики, якщо м’яч влучить їм по голих руках. Та тільки не Дерек. Хоробрості у твого хлопця було предосить. Окрім того, він завжди прожогом носився між базами, тож у більшості випадків, коли я посилав його на секріфайс, він натомість сам спромагався на хіт.[46]
Ралф не кивнув, не подав жодного знака, що йому те не байдуже, але він знав, про що говорить Террі. Він і сам гучними оплесками вітав ці банти, сам бачив, як його малий летить між базами, наче в нього волосся зайнялося й полум’я вже до
≈ 1,47-1,5 м.
≈ 15 см.
Від англ. бейсбольного терміна «whiff» – не влучити по м’ячу під час подачі, стратити; «Swiffer» – марка швабри для сухого бруду.
Bunt (
Сейкріфайс – ситуація, коли бетер відбиває м’яч таким чином, що вибуває з гри, але один із ранерів отримує право стати на наступну базу; та інколи, щоб заробити хіт, бетер виконує бант і сам біжить до першої бази.