Аутсайдер. Стивен КингЧитать онлайн книгу.
на нас усіх розлютився, – сказав Ралф, – але оскільки перетелефонував йому саме я, то мені й дісталося на кабачки.
– Тобто він підтвердив історію Террі?
– Кожне його слово. Раундгілл підібрав Террі й двох інших учителів, Квейда і Ґрант, біля будівлі старших класів. У вівторок о десятій ранку, як і домовлялися. Приблизно об 11:45 вони дісталися готелю «Шератон» у Кеп-Сіті, якраз устигли забрати перепустки на конференцію та сісти за свій столик на урочистому ланчі. Раундгілл казав, що десь на годину після ланчу він спустив Террі з очей, але гадає, що з ним був Квейд. У всякому разі, близько третьої вони знов усі зібралися – а саме тоді місіс Стенгоуп бачила, як він завантажує велосипед Френка Пітерсона і самого Френка у білий брудний фургон за сімдесят миль на південь від готелю «Шератон».
– Ти говорив із Квейдом?
– Так. Дорогою додому. Він не злився… от Раундгілл розлютився так, що погрожував ініціювати розслідування за участі генерального прокурора… а Квейд повірити в це не міг. Був приголомшений. Сказав, що після ланчу вони з Террі пішли до крамниці вживаних книжок під назвою «Друге видання», потинялися там, а потім повернулися на Кобена.
– А Ґрант? Що він?
– Не він, а вона, Деббі Ґрант. Я ще з нею не говорив, її чоловік сказав, що вона пішла гуляти з подругами, а коли вона з ними йде, то завжди вимикає телефон. Зв’яжуся з нею завтра зранку, а коли зв’яжуся, то певен, що вона пітвердить усе, що розповіли мені Раундгілл і Квейд, – Ралф відкусив маленький шматок тосту, тоді поклав його назад на тарілку. – Це я в усьому винен. Якби я затягнув Террі на попереднє свідчення в четвер увечері, вже після того, як його ідентифікували Стенгоуп і мала Морріс, то тоді б я знав, що в нас проблеми, і новини не розлетілись би по всьому телебаченню та інтернету.
– А на той час ти б уже отримав збіг за відбитками Террі Мейтленда, так?
– Так.
– Відбитки у фургоні, відбитки на ключі запалювання від фургона, відбитки в автівці, яку кинули біля річки, на гілці, якою він скористався, щоб…
– Так.
– А тоді – ще свідки. Чоловік за пабом «Коротунів» і його друг. Плюс водійка таксі. І той викидайло зі стрип-клубу. Вони всі його знали.
– Угу, і тепер, після арешту, я не сумніваюся, що знайдеться ще кілька очевидців із «Прошу, джентльмени». Здебільшого холостяки, які не мусять пояснювати дружинам, що вони там робили. І все одно треба було зачекати. Може, треба було зателефонувати в адміністрацію старших класів і перевірити його пересування в день убивства, тільки сенсу в цьому не було, бо ж літні канікули й усе таке. Що вони могли мені сказати, окрім як «Його тут нема»?
– І ти боявся, що як почнеш ставити запитання, то йому одразу все відрапортують.
Тоді цей аргумент здавався очевидним, але зараз – дурним. Гірше – він відгонив недбалістю.
– За свою кар’єру я вже не раз помилявся, але так – ніколи. Я мов засліп.
Дружина гаряче захитала головою.
– Пам’ятаєш, що я тобі сказала, коли ти мені виклав, як