Шлях королів. Брендон СандерсонЧитать онлайн книгу.
камінь зник.
Почувся якийсь сплеск, і в коридорі звився клуб густого чорного диму. Він засліпив Шаллан. Їй здалося, що це був дим тисячі вогнищ, який ніс із собою запах горілого дерева. Вона квапливо піднесла вологу ганчірку до обличчя й повалилася на коліна. З якоїсь дивної причини у дівчини заклало вуха, ніби вона щойно спустилася з великої висоти. Їй довелося зглитнути, щоби позбавитися цього відчуття.
Шаллан міцно заплющила очі, що почали сльозитися, і затримала дихання. У вухах шуміло.
Помалу все минуло. Коли вона знову розплющила очі, то побачила, що зіщулені король та охоронець привалилися до стіни неподалік від неї. Залишки диму все ще клубочилися під стелею, і в коридорі відчувався його різкий запах. Джасна стояла із заплющеними очима, не звертаючи уваги на дим, як і на те, що її одяг та обличчя вкрив наліт сажі, сліди якої залишилися й на стінах.
Шаллан колись читала про таке, та її все ще охоплював благоговійний трепет. Джасна перетворила брилу на дим, а оскільки густина каменю набагато переважає густину диму, то в результаті такої трансформації відбувся його інтенсивний викид – радше навіть вибух.
Отже, це правда: у Джасни дійсно був справний Душезаклинач. Та ще й такий потужний. Дев’ять із десяти Душезаклиначів були придатними лише для обмеженого набору трансформацій: перетворити камінь на воду чи зерно, а повітря чи тканину – на типові однокімнатні кам’яні будинки. Але потужніший фабріал – такий, як у Джасни – міг здійснити будь-яку трансформацію: у буквальному сенсі перетворити що завгодно на що завгодно. Як же, напевно, дратує подвижників те, що така могутня, така священна реліквія перебуває в руках людини, яка не входить до їхніх лав! Та ще й єретички!
Шаллан звелася на ноги, усе ще притискаючи ганчірку до рота й дихаючи вологим, зате не забрудненим сажею повітрям. Вона знову зглитнула, й у вухах вкотре стрельнуло – це тиск у коридорі повертався до нормальних показників. За мить по тому король прожогом кинувся у приступну тепер кімнату. Маленька дівчинка, а також кілька її няньок та інших придворних слуг сиділи по той бік дверей і заходилися в кашлі. Король схопив дівчинку на руки. Вона була замалою для рукава скромності.
Джасна розплющила очі й одразу ж закліпала ними, немов якусь мить не могла зорієнтуватися, де перебуває. Вона глибоко вдихнула, проте не закашлялася, а всміхнулася, наче запах диму приносив їй задоволення.
Відтак повернулася до Шаллан і вп’ялася у неї поглядом.
– Ти все ще чекаєш на відповідь. Боюся, тобі не сподобається те, що я скажу.
– Але ж ви ще не закінчили перевіряти мою підготовку, – мовила Шаллан, примушуючи себе набратися хоробрості. – Адже доти ви не станете виносити остаточне рішення.
– Не закінчила? – запитала Джасна, спохмурнівши.
– Ви не поставили жодних запитань стосовно жіночих мистецтв. Залишили осторонь живопис і графіку.
– Я завжди вважала їх марною тратою часу.
– Але ж і вони – мистецтва, – сказала доведена до відчаю Шаллан: саме в цій царині