Різдвяний сюрприз. Андрей КурковЧитать онлайн книгу.
Де ж ми шукатимемо її бойфренда?
А, втім, навіщо мені її бойфренд? Досить побачитися з жінкою, яка змусила мене відчути різницю. Ні, зовні вона просто красива і витончена. Різниця між нею та іншими красивими молодими не зовнішня. Вона в чомусь іншому. У темпераменті, в непередбачуваності, в якійсь глибоко всередині захованій бісівщині.
– Бач, устиг! – дивується вона, зустрічаючи мене на порозі.
– Намагався.
Вона вже в чобітках і джинсах, у темно-синьому светрі. Моторно просовує руки в рукава короткої коричневої дублянки.
– Я готова.
– А де ми його шукатимемо? – цікавлюся я.
– По злачних місцях. Почнемо з казино «Салют». – В її руці раптом з’явився довідник «Нічний Київ», і вона грайливо помахала перед моїм обличчям цією строкатою брошуркою.
Казино «Салют» виявилося зачиненим. Ми заїхали до трьох найближчих нічних клубів. Бойфренда там не знайшли. Поїхали далі, вбік Хрещатика.
У Пасажі життя було більше. Під палаючими вітринами кафе та ресторанів стояли високі дівчата в дивовижно коротких шубках.
– Як ти думаєш, що дорожче: така дівчина чи її шубка? – запитав я.
Вона обернулася на ходу, гмикнула.
– Шубка дорожча, – відповіла вона після паузи. – Давай туди зайдемо!
Ми спустились у вібруючий від гучної музики підвал. У повітрі плавав особливий солодкуватий димок. Чи то від дискотечних спецефектів, то чи від якогось радісного курива.
Назустріч нам вискочив пристойно одягнений міцний хлопчина.
– Роздягатися будете? – запитав він.
– Ні, – Ія відмахнулася від нього рукою. – Ми приятеля шукаємо.
Він звільнив дорогу, і ми пройшлися через три зали, зупиняючись і озираючись на всі боки. Мені, щоправда, озиратися набридло. І я запитав:
– А який він із себе?
– Чимось схожий на тебе, тільки старший.
Виходячи з Пасажу, я подивився на годинник.
– Уже третя, – зітхнув я.
– Ти що, втомився?
– Ні. Послухай, а він уже губився?
– Губився.
– І де ти його знаходила?
– У нічних місцях. У нього зараз криза.
– А може, він у себе вдома ховається? Може, йому самотності захотілося. Мені ж теж іноді самотності хочеться!
– Вдома у нього дружина і двоє дорослих дітей, так що ніякої самотності він у себе вдома не знайде. А от усі ці клуби та бари – вони створені для самотності та для одиноких, та для зрівняних із ними в почуттях.
– Красиво викладаєш.
– Заводь мотор! – кивнула вона мені на машину. – Тепер поїдемо на Поділ.
Стійка бару була закутана сигаретним туманом. Курили за кожним столиком, а столиків тут було не менше десятка. І тільки один виявився вільним. Зате він був у кутку.
Ми спершу сіли, а потім уже роззирнулись. Роззиратися тут було справою забавною. За кожним столиком, крім нашого, сиділи по одному самотні чоловіки. Перед кожним на столику стояли попільничка та келих або чарка зі спиртним. У руці кожного диміла сигарета.