Різдвяний сюрприз. Андрей КурковЧитать онлайн книгу.
в туалеті або ще де-небудь. Тільки тихо і без скандалу.
Я спочатку кивнув, а потім подумав: що це їй збандюрилося?
Але музика почала стихати. Снігуронька допомагала сивуватому джентльменові засовувати доларову купюру під ниточку своїх трусиків. Як тільки музика стихла, Снігуронька, пославши сивуватому поцілунок рукою, граціозно пішла.
Ія знову поклала руку на моє плече, і я не захотів очікувати другої частини сигналу. Підвівся і вийшов із барної зали слідом за танцівницею. І зловив себе на тому, що моя хода чимось повторила її грайливі рухи.
Вона зникла за дверима в короткому коридорі. Тут настирливо пахло вареними креветками. Я спробував пригадати, чи стояв перед ким-небудь на столі келих пива. Ні, пива точно не було.
У барній залі знову зазвучала музика. Я напружився, притулився до стіни. Вловив за дверима два жіночі голоси. І тут двері відчинились, і дівчина в костюмі чуттєвої Червоної Шапочки вийшла в коридор. Її обличчя зосереджено слухало музику. Вона підлаштовувала своє тіло під ритм цієї музики, але несподівано для неї я зробив крок вперед і перегородив їй дорогу. Щоб уникнути гучної реакції, підніс вказівний палець правої руки до її рота, наказуючи мовчати.
– Тебе замовили, – прошепотів я їй, утримуючи на обличчі майже трагічний вираз.
– Хто? – видихнула вона з жахом.
– Коханка твого шанувальника. Він там, у залі, сивуватий.
– Що ж робити? Що робити? – зашепотіла вона панічно, оглядаючи свій одяг, зиркаючи зелененькими підфарбованими оченятами на всі боки.
– Тікати! – прошепотів я їй. – Терміново тікати і в найближчі п’ять днів нікуди не виходити з дому!
Вона кивнула й кинулася назад у кімнатку, з якої щойно вийшла. Я не поспішаючи пішов у бік барної зали. І тут мене зупинив цокіт каблучків, який прозвучав за спиною.
Обернувся.
І знову побачив Червону Шапочку, тільки тепер у лівій руці вона стискала песцевий кожушок, а в правій – сто доларів одним папірцем.
Вона сором’язливо простягнула мені зелену купюру.
– Візьміть, – прошепотіла. – Ви ж заробіток через мене втратили!
Я взяв. А вона тут же побігла в кінець коридору.
Провівши її поглядом і понюхавши сто баксів – цікаво, хто і куди їй їх засовував? – я все-таки вирішив повернутися до зали. Але, підійшовши до дверного отвору, за яким у сигаретному диму запально звучала музика, зупинився, приголомшений.
Біля жердини танцювала Ія. Її светр уже лежав на підлозі, а в цю мить, граціозно під музику качаючись по підлозі, вона стягувала з себе джинси. Самотні чоловіки, як спокійні удави, дивилися на неї. І так само деякі з них синхронно підносили до ротів свої сигарети в той час, як інші піднімали зі столу чарки та келихи.
Ія залишилась у синіх трусиках і «бюстику» такого ж кольору. Танцювала вона гірше за Снігуроньку, але вигляд мала куди свіжіший і привабливіший, аніж перша стриптизерка.
Вона в танці наблизилася до