Рілла з Інглсайду. Люси Мод МонтгомериЧитать онлайн книгу.
слова проти будь-якого мешканця Інглсайду, навіть від самих мешканців. – Дівчинка гарно проводить час, я вважаю. У неї ще буде вдосталь часу подумати про Латину та Грецьку.
– Я б хотіла побачити в ній хоч дрібку відповідальності, Сьюзан. Ти ж сама прекрасно знаєш, вона зазнається.
– І має на те підстави, – відповіла Сьюзан. – Вона найкрасивіша дівчина Глен Сент Мері. Думаєте, усі ці гарбоуські МакАллістери, Кроуфорди та Еліоти матимуть таку шкіру, як у Рілли, хоча б через чотири покоління? Та де. Ні, пані лікарко, люба, я знаю своє місце, але не дозволю Вам так говорити про Ріллу. Послухайте тільки, пані Маршал Еліот.
У Сьюзан з’явився шанс відповісти панні Корнелії на її втручання в особисте життя дітей. Вона зі смаком прочитала уривок.
– Міллер Дуґлас вирішив не їхати на Захід. Він каже, що старий Острів Принца Едуарда для нього цілком гарне місце, тож він продовжуватиме господарювати на фермі після своєї тітки пані Алек Девіс.
Сьюзан пильно поглянула на панну Корнелію.
– Я чула, пані Маршал Еліот, що Міллер женихається до Мері Венс.
Постріл влучив панні Корнелії просто в серце. Її миловидне обличчя почервоніло.
– Я не дозволю Міллеру Дуґласу вештатися навколо Мері, – чітко вимовила вона. – Він з бідної сім’ї. Його батько був таким собі вигнанцем родини Дуґласів… Вони ніколи насправді не зважали на нього… його мама з тих жахливих Ділліонсів з Гарбоу Гед.
– Здається, я чула, пані Маршал Еліот, що батьків самої Мері Венс не можна назвати аристократами.
– Мері Венс добре виховали, вона кмітлива, розумна, здібна дівчинка, – відповіла таким же тоном панна Корнелія. – Вона так просто не дістанеться Міллеру Дуґласу, повірте мені! Вона знає, що я про це думаю, і ніколине проявить непослух.
– Ну, думаю, не варто Вам хвилюватися, пані Маршал Еліот, адже пані Алек Девіс, як і Ви, проти. Каже, її небіж ніколи не візьме собі за дружину невідому дівчину, як Мері Венс.
Сьюзан повернулася до попередньої теми, відчуваючи, що отримала перевагу в цій словесній сутичці й прочитала ще одну «нотатку».
– Раді повідомити, що панна Олівер залишається викладати ще на один рік. Панна Олівер проведе ще одну чесно зароблену відпустку вдома в Лоубріджі.
– Я така рада, що Гертруда залишиться, – зауважила пані Блайт. – Ми б дуже за нею сумували. Вона так гарно впливає на Ріллу, яка на неї готова молитися. Вони подруги, не зважаючи на різницю у віці.
– Я ніби чула, що вона збирається вийти заміж?
– Схоже, про це говорили, але, як я розумію, весілля відклали на рік.
– Хто ж цей молодик?
– Роберт Грант. Молодий юрист з Шарлоттауна. Сподіваюся, Гертруда буде щаслива. У неї було сумне й таке гірке життя, а вона сприймає все так близько до серця. Її перший наречений помер, вона залишилася практично сама у світі. Новий коханий увійшов до її життя, наче справжнє диво, у яке вона досі не наважується повірити. Коли весілля довелося перенести, вона була у відчаї, хоча то не провина пана