Бен-Ґуріон. Держава за будь-яку ціну. Том СегевЧитать онлайн книгу.
щоб переконати Фукса приїхати. Він звернувся до свого сіоністського обов’язку і спробував заманити друга спогадами про ті дні, які вони проводили разом і обидва так цінували – хіба вони не плакали, коли почули про план Уганди?[123] Фуксу важко було зрозуміти, що саме приніс у жертву Цемах, щоб стати сільськогосподарським робітником у Палестині. «Мені здається, ти можеш бути набагато кориснішим для свого народу і землі у вищому і більш духовному покликанні, ніж працювати на фермі, – писав він своєму другові. – Тому що фізична праця – це те, що кожен може робити. Тоді як людина з гострим розумом принесе більше користі у громадській, інтелектуальній чи загальній роботі».[124] Цемах відповів довгим висловом про доброчесність роботи на землі. Палке бажання повернутися до природи справді стояло в центрі етносу і легенди, що сприяла розвитку сіоністського руху.[125]
Проте це був цілком гіпотетичний аргумент. Фукс обрав інший шлях на відміну від своїх друзів, шукаючи щастя в Нью-Йорку, де він планував навчатися стоматології. Вчинивши так, він прийняв поради свого друга, який ще не вирішив, чи варто оселятися йому в Палестині. «Звичайно, ти повинен поїхати до Америки, – писав йому Бен-Ґуріон, – тим більше, що твої батьки змінили свою думку та дали згоду». Згодом, незабаром після свого приїзду до Нью-Йорка, Фукс почав публікувати статті у щотижневику «Гадегел», що виходив івритом. Бен-Ґуріон написав йому в гумористичному тоні, що прослідковувався майже в усіх його юнацьких листах до Фукса: «Стиль статті такий чудовий, що я сумніваюся в тому, чи ти це написав», – жартував він над своїм другом. «Якби Фукс справді приїхав до Нью-Йорка на постійне проживання, він мав би видавати там івритську газету», – писав Бен-Ґуріон, пропонуючи себе як польського кореспондента для нових публікацій.[126]
Від Цемаха Фукс чув протилежне: «Не слухай порад Давида Грюна». Цемах благав його як друга, брата і близьку людину; минулого разу він запропонував скласти йому компанію, запропонувавши відправити йому гроші на переїзд до Палестини.[127] Фукс залишився в Америці. Це був історичний вибір, який сіонізм пропонував євреям світу; більшість із них вважали за краще не оселятися в Палестині. Бен-Ґуріон усе ще не був упевнений.
Тим часом Бен-Ґуріон вступив до сіоністського робітничого руху у Варшаві – конгломерату з десятків угруповань, багато з яких ніколи не мали популярності, хоча деякі згодом отримали значний політичний авторитет в Ізраїлі.
Одним з угруповань, з якими зіткнувся Бен-Ґуріон, був «Бунд», що пропонував соціалістичну альтернативу сіонізму. Як і сіоністи, «Бунд» також стверджував, що євреї є нацією, але бундисти не розглядали євреїв як націю у вигнанні. Натомість вони підтримували те, що батьківщиною єврейської спільноти була країна, в якій вона проживала. У межах цього рух підтримував їдиш. 1906 року «Бунд» мав десятки тисяч прихильників у Польщі, що робило його суттєвим
Лист Цемаха до Фукса без дати; undated; листи Цемаха до Фукса від 17 серпня 1906 року та 23 жовтня 1904 року, усі люб’язно надані Йорамом Верете.
Лист Цемаха до Фукса від 21 жовтня 1906 року, люб’язно наданий Йорамом Верете.
Ben-Avram and Nir 1995, pp. 96, 80; Segev 2000, p. 249ff.; Ben-Gurion 1971a, p. 372ff.; матеріали інтерв’ю Іцхака Оріона з Бен-Ґуріона від 12 листопада 1969 року, HICJ.
Лист Цемаха до Фукса від 2 червня 1904 року, люб’язно наданий Йорамом Верете; листи Бен-Ґуріона до Шмуеля Фукса від 2 червня, 22 та 24 липня 1904 року, наведені у Erez 1971, pp. 8, 25, 27.
Листи Бен-Ґуріона до Шмуеля Фукса від 6, 14 листопада. 14 грудня 1904 року та 14 лютого 1905 року, наведені у Erez 1971, pp. 31, 36, 50; Zemach 1963, p. 38; Лист Цемаха до Шмуеля Фукса від 2 червня 1904 року та 9 січня 1906 року, люб’язно наданий Йорамом Верете.