П’ятеро шукачів пригод у фургонах. Энид БлайтонЧитать онлайн книгу.
і діти добре його знали й любили. У школі були уроки верхової їзди, й діти вміли доглядати й хорошити коней, тож із Доббі й Троттером проблем не передбачалось.
Мати була у захваті від фургончиків і трохи шкодувала, що не поїде з дітьми.
– Якби не тато, я б радо вирушила з вами, Енн. Не лякайся, люба… Я ж не їду.
– Нам підфартило із цими чудовими фургонами, – сказав Джуліан. – Мамо, нам, либонь, треба сьогодні спакуватися? Тоді завтра можна було б вирушати. З фургонами все гаразд.
– Власне, вам не треба пакуватися, – відповіла мати. – Закиньте необхідні речі в шафи і шухляди: одяг, книжки й кілька ігор – бавитися у дощову погоду.
– Та який там одяг, хіба що якусь піжаму на ніч, – заперечила Джорджа. Якби можна було, вона день при дні ходила б лише у светрі й штанях.
– Слід узяти кілька светрів, ще по парі штанів кожному, якщо промокнете, дощовики, купальники, рушники, ще по парі взуття, нічні піжами, кілька футболок або блузок, – сказала мати. Усі застогнали.
– Це ж купа манаття, – мовив Дік. – Куди це все втелющити?
– Якось дасте собі раду, – сказала мама. – Якщо візьмете замало, то ще шкодуватимете, бо не буде в що перевдягтися, коли промокнете. А як застудитесь, настане кінець вашому відпочинку.
– Ходімо, нумо збиратися, – сказав Дік. – Щойно мама почала про хвороби, зараз же накидає нам іще купу лахів, еге ж, мамо?
– Чапай, соромітнику, – усміхнулася синові мати. – Іди збирай речі. Я допоможу вам усе розкласти у шафи й шухляди. Вони там зручно втоплені в стіни, і місця залишається достатком, вам нічого там не заважатиме.
– А я буду стежити за чистотою, – сказала Енн. – Ти ж знаєш, неню, мені це наче гра. Тільки тепер усе буде по-справжньому: треба тримати у чистоті два фургони.
– І все сама? – спитала мати. – Хлопці повинні допомагати, і Джорджа також.
– Атож, хлопці допоможуть… – чмихнула Енн. – Вони філіжанку як слід не вимиють, а Джорджа взагалі таким не переймається. Якщо я не застелю ліжка й не помию посуд, то вони все так і покинуть!
– Ну, добре, що ти у нас така розумна, – сказала мати. – Ось побачиш, вони всі тобі допомагатимуть. Тепер іди й збирай речі. Почни з дощовиків.
Весело було переносити речі до фургонів і розкладати все по місцях. Решту поличок Джуліан зайняв під книжки та ігри: снеп-карти[1], лудо[2], лексикон[3], «щаслива сім’я» і доміно, а також по 4–5 книжок кожному для читання. Ще Джуліан узяв топографічні мапи, щоб прокладати зручні маршрути подорожей. Батько дав путівничок, який перелічував ферми, які дозволяли фургонам зупинятися на ніч на їхньому полі.
– По змозі обирай поле, де поруч є потічок, щоб Боббі і Троттер могли напитися, – пояснив батько.
– Пийте лише кип’ячену воду, – напучувала мати дітей. – Це дуже важливо, на фермі беріть стільки молока, скільки запропонують. І пам’ятайте, що в багажному контейнері під другим фургоном є багато імбирного пива.
– Усе це так хвилююче, – сказала Енн, дивлячись,
Гра з роздаванням карт (звичайних або з малюнками) і їхнім відкриванням. Виграє той, хто називає найбільше співпадінь зображень (тут і далі примітки перекладача).
Гра з фішками, ланцюжками квадратиків або кружечків і кубиком.
Гра, схожа на наш «Ерудит». Називається ще «кросвордний лексикон».