Фауст. Иоганн Вольфганг фон ГётеЧитать онлайн книгу.
з тим хмелем у голівці,
Гелену вбачиш в кожній дівці.
Ф а у с т. М а р ґ а р и т а проходить мимо.
Ф а у с т
Гарна панно! Не відмовте в честі[55],
Дозвольте вас додому провéсти.
М а р ґ а р и т а
Не панна я, й не гарна я,
Додому втраплю і сама.
(Випручалась і пішла).
Ф а у с т
Їй-богу, чарівне дитя!
Таких не бачив за все життя.
Цнотлива, скромна – ангел кругом,
І трохи з перцем заразом.
Корали уст, рум'янець щік —
Я не забуду їх повік!
Очиці опустила вниз —
Аж серце пройняла навкрізь.
А як відрізала мені…
Я в неї просто в полонí.
Увіходить М е ф і с т о ф е л ь.
Ф а у с т
Ти мусиш дівку ту підмовить!
М е ф і с т о ф е л ь
Яку?
Ф а у с т
Та ту, що ось пройшла.
М е ф і с т о ф е л ь
Вона приходила на сповідь,
Тут у священика була;
У сповідальню я прокравсь —
Вона невинна, я дізнавсь.
Ходила на сповідь задармá;
Над нею в мене влади нема.
Ф а у с т
Уже за чотирнадцять їй.
М е ф і с т о ф е л ь
Говориш ти, мов Ганс Ласій[56],
Що на всі любі квітки жаднúй
І думає, що кожна честь
І ласка лиш для нього єсть;
Цей шлях бува часом трудний.
Ф а у с т
Пане магістре Похвальний,
Не треба моралі, то марна праця!
Ось тобі слово моє тверде:
Як те дівчатко молоде
Цю ніч мені в руки не впаде,
То опівночі ми мусим розстаться.
М е ф і с т о ф е л ь
Зміркуй, що можна, а що ні!
Два тижні треба буде мені,
Щоб тільки знайти якусь приключку.
Ф а у с т
Мав би я часу сім годин,
То і без чорта, сам-один,
Звів би таку гарненьку штучку.
М е ф і с т о ф е л ь
Говориш, як француз-пустак;
Тобі все шкода й невигóда.
Яка ж одразу насолода?
Тоді кохання буде всмак,
Коли ти здалеку зайдеш
І фіґлі-міґлі поведеш,
Доскочиш кралі шляхом інтриг,
Як знаєм ми з італійських книг.
Ф а у с т
Й без того маю апетит!
М е ф і с т о ф е л ь
Та годі, ти мені обрид!
Щоб спокусить оте дитя,
Не будьмо поквапні без пуття,
Тут штурмом нічого кидáтись,
Треба до хитрощів удатись.
Ф а у с т
Добудь од неї мені що-будь!
Дай у покої її побуть!
Дістань хустину
Сцена написана до 1775 р.