ЗАПОВIТ. Тож вибиратись швидше треба Із віроломної пітьми, Благословення просим в Неба, Ми – не раби. Раби – не ми!. Владимир Владимирович ПроскуровЧитать онлайн книгу.
в народ іде,
З усіх-усюд, не де-не-де!
Картина бачиться жахлива,
ЗАКОН І МАФІЯ – мов злива!
В народі практики багато,
Ідуть ВДКАТИ ЗА ВІДКАТОМ!
В історії «живі» моменти,
Як «любі друзі – президенти»
Відсотки до кишень цупили,
За газ російський всіх дурили.
В нас так і кажуть в акурат:
«ВІДКАТ ЗА ГАЗ – ГАРАНТУ БРАТ!»
Патріотизму в ГАЗІ – нуль,
В ціні відсоток – не «буль-буль».
В накладі знову споживач,
Хоч «караул» кричи, хоч плач!
Заплатить за сусідський газ
І український ще й віддасть!
Тому і хочеться сказати —
Навіщо той, чужий, купляти?!
Відкат повсюди є і скрізь:
«Ти, споживач, сюди не лізь!»
В мажорну вотчину «святу»,
Не пхай «брудну свою п’яту!»
Чиновна братія «мастиста»
ТЕАТР влаштує без «АРТИСТА»,
Беруть «КАПУСТУ» за посади
Й ніхто на нари їх не садить!
У можновладній все кишені,
Не нахапались, видно, – ще ні?!
Ми ж – аплодуємо бурхливо,
Їх мовчки «зжовуючи чтиво».
Корупцію нам не побити?
Ми із хабарниками – квити?!
Телющать в голови одне —
Ніхто цю гідру не зітне?!
А ми звикаємо до казки,
Ховаючись за ці лжемаски,
І кожен раз, як і тоді,
Даєм на «лапу» у суді?!
Не зникла гибельна напасть —
Чекаєм далі хто що дасть?!
А якщо сам підеш служить —
Хапугою там станеш вмить?!
Корупції – скрутити в’язи,
Позбутись клятої зарази!
Закони правильні прийняти
Повинні наші депутати!
Такі в Китаї, Сингапурі…
Викоріняють зло це кулі,
Майно і кошти – у казну
Й цю тиражують новину.
Податки пільгові дають,
Все виправив – крові не «п’ють»,
Чиновник з крупною платнею
Не ризикне, повірте, нею,
Вітчизну любить він свою,
Цінує чесність і сім’ю…
Є приклади в селі і місті,
Навести можу їх із двісті,
Можна цю муть перемогти,
Якщо візьмемось Я І ТИ!..
Всевишній в жовтні дає спробу,
СПАСТИ ЗАКОН, КРАЇНУ СПРОБУЙ!!!
УКРАЇНА
Духмяні трави розкошують,
Роса сльозинкою стіка…
А косарі в степу ночують,
Набита в кожного рука.
І стелиться туманом тиша,
Цвіркун натруджений притих,
Шмигнула прудко в нірку миша
Від хижих звірів степових.
А повний місяць над землею
Береться темінь подолать,
Мов нерозлучні друзі з нею —
Земна й небесна разом рать.
Вдихаю свіжість на всі груди —
Як легко дихати мені!
Куди не глянь – блаженство всюди
У літні ніченьки ясні…
Зринає