Бог-Імператор Дюни. Фрэнк ГербертЧитать онлайн книгу.
фізичну силу. Відвернулася від тапчана й оглянула місце, де ховався столик. Прямокутна сіра панель нічим не відрізнялася від усіх інших. Жодної ворсинки, жодного волоска, нічого такого, що могло б відкрити таємницю панелі.
Щоб відновити сили, Нейла глибоко вдихнула й крізь єдині двері вийшла з кімнати до сірого коридору, тьмяно освітленого широко розкиданими білими кулями. Тут звуки механізмів були голоснішими. Повернула ліворуч – і за кілька хвилин опинилася в компанії Сіони в дещо більшій кімнаті. На столі в центрі кімнати лежали речі, викрадені з Цитаделі. Дві срібні світлокулі осявали таку сцену: за столом сиділа Сіона, а поруч із нею стояв помічник на ім’я Топрі.
Нейла, хоч і неохоче, захоплювалася Сіоною, але Топрі був чоловіком, не вартим нічого, крім відвертої неприязні. То був нервовий товстун із витрішкуватими зеленими очима, носом, як у мопса, і тонкими губами над підборіддям з ямочками. Він заговорив пискливим голосом:
– Глянь сюди, Нейло! Дивись, що Сіона знайшла між сторінками цих двох книжок.
Нейла зачинила, а потім замкнула єдині двері кімнати.
– Ти забагато балакаєш, Топрі, – промовила Нейла. – Бовкаєш язиком. Звідки тобі знати, що я в коридорі сама?
Топрі зблід. На його обличчі з’явилася сердита гримаса.
– Боюся, вона має рацію, – сказала Сіона. – Чому ти вирішив, що я хочу, аби Нейла знала про мою знахідку?
– Ти їй в усьому довіряєш!
Сіона перевела увагу на Нейлу.
– Нейло, ти знаєш, чому я довіряю тобі?
Питання було поставлене цілком рівним голосом, позбавленим емоцій.
«Невже я підвела свого Владику?»
– Ти не маєш відповіді на моє питання? – спитала Сіона.
– Хіба я дала тобі привід не довіряти? – озвалася Нейла.
– Це недостатня причина довіри, – промовила Сіона. – Такої речі, як досконалість, не існує – ні в людині, ні в машині.
– То чому ж ти мені довіряєш?
– Твої слова завжди узгоджуються з твоїми діями. Це чудова риса. Наприклад, ти не любиш Топрі й ніколи не намагаєшся приховати своєї неприязні.
Нейла глянула на Топрі, а той кашлянув.
– Я йому не вірю, – сказала Нейла.
Слова з’явилися в її мозку та без застережень злетіли з уст. І, лише сказавши їх, Нейла збагнула справжню суть неприязні: задля власної користі Топрі зрадив би будь-кого.
«Він розкрив мене?»
Усе ще з кислою міною, Топрі промовив:
– Я не збираюся стояти тут і слухати твої образи.
Зібрався вийти, але Сіона застережно підняла руку. Топрі завагався.
– Хоча ми промовляємо давні фрименські слова й присягаємося у взаємній вірності, нас поєднує не це, – сказала Сіона. – Усе спирається на дії. Ними міряється все. Ви обоє це розумієте?
Топрі автоматично кивнув, проте Нейла похитала головою.
Сіона всміхнулася їй:
– Ти не завжди погоджуєшся з моїми рішеннями, правда, Нейло?
– Ні. –