Цент на двох. Фрэнсис Скотт ФицджеральдЧитать онлайн книгу.
це насамперед сугестивність!»)
МІСТЕР ІКІ: (відчайдушно) Це не спрацює сьогодні. (з надією) Можливо, це волога. (пересвідчується) Так, це волога… У горщику була вода… Це не спрацює.
ВСІ: Волога! Не спрацює! Джаз!
ОДИН З ДІТЕЙ: Пішли вже, треба встигнути на шість-тридцять.
(Тут можна вставити будь-яку іншу репліку)
МІСТЕР ІКІ: Прощавайте…
Всі вони виходять. МІСТЕР ІКІ залишається наодинці. Він зітхає і підходить до сходів котеджу, лягає і закриває очі.
Сутінки сходять, і сцена залита таким світлом, якого ніколи не буває ані на суші, ані на морі. Нічого не чути, окрім дружини пастуха овець, що грає на губній гармошці арію з Десятої симфонії Бетховена. Великі білі та сірі молі спускаються на старого аж допоки не покривають його повністю. Але він не ворушиться.
Завіса опускається і підіймається кілька разів, щоб позначити проміжок часу у декілька хвилин. Хороший комедійний ефект може бути досягнутий, якщо вдасться продемонструвати як МІСТЕР ІКІ чіпляється за завісу і піднімається разом з нею. Світлячки або феї на дротах також можуть бути виведені на сцену саме в цей момент.
Потім з’являється ПІТЕР і на його обличчі помітно майже імбецильну доброту. У руці він щось тримає і час від часу дивиться на це в екстазі, що його захоплює. Після боротьби з самим собою він кладе це на тіло старого, а потім тихо відходить.
Молі балакають поміж собою, а потім раптово відлітають геть перелякані. І в той час, як поглиблюється ніч, навкруги виблискують маленькі іскорки, білі та круглі, вносячи тонкий аромат до вітру Західного Іссакширу від нафталінової кульки, дарунка любові ПІТЕРА.
(П’єса може закінчитися в цей момент або тривати нескінченно.)
Порцелянове і рожеве
Кімната на нижньому поверсі заміського дому. Верхню частину стіни прикрашено художнім фризом, що зображує рибалку з сіттю біля його ніг та корабель у багряному океані, рибалку з сіттю біля його ніг та корабель у багряному океані, рибалку з сіттю біля його ніг і так далі. В одному місці на фризі є перекриття – тут у нас є половина рибалки з половиною сіті біля його ніг, навпроти половини корабля на половині малинового океану. Фриз не має до сюжету ніякого відношення, але, відверто кажучи, мене він зачаровує. Я міг би продовжувати нескінченно, але мене відволікає один з двох об’єктів у кімнаті – синя порцелянова ванна. Вона з характером, ця ванна. Це не одна з цих новомодних, схожих на гоночні човни, але невелика з високими бортами й вона виглядає так, ніби збирається стрибнути; відмовившись, однак, через свої занадто коротенькі ніжки, вона змирилася зі своїм оточенням та небесно-блакитним покриттям. Але зі сварливості вона відмовляється дозволити будь-якому зі своїх відвідувачів повністю простягнути ноги – що плавно підводить нас до другого об’єкту в кімнаті:
Це дівчина, очевидний придаток ванни, тільки голова і шийка – у вродливих дівчат завжди шийка замість шиї – і зовсім трошки від плечей з’являється над бортом. Протягом перших десяти хвилин вистави глядачі переймаються питанням, чи справді