Надходить та година. Джеффри АрчерЧитать онлайн книгу.
на столі задзеленчав. Джайлз вилаявся, вимкнув радіо й узяв слухавку, припускаючи, що це, мабуть, Ґріфф Гаскінс, який, як він знав, іще не лягав.
– Доброго ранку, Джайлзе, це Вальтер Шеєль…
10
У ніч перед тим, як він мав летіти до Берліна, Джайлз ніяк не міг заснути. Він встав задовго до того, як зійшло сонце, не заморочувався на сніданок і замовив таксі від свого будинку на Сміт-сквер до Хітроу за кілька годин до вильоту. Вранішні літаки чи не єдині гарантовано злітали вчасно. Політик прихопив примірник «Ґардіан» у залі для пасажирів першого класу, але навіть не перегорнув першої шпальти, випив філіжанку чорної кави, знову і знову обмірковуючи план Вальтера. У ньому був один значний недолік, який він назвав необхідним ризиком.
Джайлз одним із перших опинився на борту і, незважаючи на те, що літак вилетів вчасно, не переставав зиркати на годинник упродовж усього рейсу. Літак приземлився у Берліні о дев’ятій сорок п’ять ранку, і позаяк у Джайлза не було багажу, він уже за двадцять хвилин сидів у таксі.
– Пункт пропуску «Чарлі», – звелів він водієві, який кинув на нього косий погляд, перш ніж влитися у вранішній рух в напрямку міста.
Незабаром після того як вони минули наполовину зруйновані Бранденбурзькі ворота, Джайлз помітив білий автобус «мерседес», за яким Вальтер наказав йому пильнувати. Позаяк він не хотів стати його першим пасажиром, то попросив таксиста зупинитися за кілька сотень ярдів від переходу. Джайлз заплатив за проїзд і почав розгулювати так, ніби був туристом, хоча там не було нічого, на що варто звернути увагу, окрім стіни, вкритої графіті. До автобуса пасажир наблизився, лише коли побачив, як купка людей заходить у салон.
Джайлз приєднався до гурту іноземних гостей і журналістів, котрі з’їхалися з усієї Європи і були запрошені на урочистий обід, щоб почути промову Еріха Хонекера, нового генерального секретаря Соціалістичної єдиної партії Німеччини. Джайлз усе гадав, чи не завадять йому ще раз перетнути кордон, не залишивши іншого вибору, окрім як повернутися наступним же рейсом назад до Хітроу. Але Вальтер його запевнив, що позаяк він представляє Лейбористську партію Великої Британії як колишній державний секретар із закордонних справ, його з радістю приймуть. Східнонімецький режим, пояснив Вальтер, не зміг розпочати жодного значущого діалогу з теперішнім консервативним урядом і відчайдушно намагається досягти домовленостей із лейбористами, тим більше що здавалося цілком ймовірним їхнє швидке повернення до влади. Коли черга нарешті дійшла до Джайлза, він передав свій паспорт службовцю, який кинув на нього побіжний погляд і вказав на автобус. Першу заваду було подолано.
Пересуваючись проходом, Джайлз помітив молоду жінку, яка сиділа самотньо позаду, видивляючись у вікно. Йому не довелося перевіряти номер її місця.
– Вітаю! – мовив він до неї.
Вона підвела очі й посміхнулася. Чоловік не знав імені цієї жінки, і, можливо, було б краще, щоб і не знав. Знав лише те, що вона