Соловецький етап. Антологія. АнтологияЧитать онлайн книгу.
відступав. Ні від чого в своїм минулім я не відмовляюся і вважаю, що боровся так, як належало большевикові-ленінцю за умов української дійсности, хоч не був тоді ще в партії Леніна. Я від цього (минулого) не відмовляюся, навпаки, горджусь своїм минулим».
Але політбюро ленінізм Шумського могло легко відкинути, бо Шумський:
1. Створив УКП в противагу КП(б)У, і КП(б)У називав не інакше як «організацією московських окупантів» та вимагав її ліквідації.
2. Протиставляв Радянську Україну – Радянській Росії та вимагав створення окремої Української армії і виводу окупаційної армії з України; вимагав повної господарської та культурної незалежності для України.
3. Російських комуністів і ВКП називав «носіями» російського шовінізму.
4. Називав українських комуністів, що підтримували КП(б)У, – «зрадниками, «ренегатами», «презренними малоросами» та вважав, що комуніст-українець в КП(б)У дійсно почуває себе за пасинка в партії.
5. Вимагав найвищого темпу українізації та цілком підтримував усе, що тільки було спрямоване проти уніфікаційної політики Москви.
6. Нарешті, його діяльність спричинила розлам КПЗУ та диференціацію українських комуністів на комуністів-патріотів і комуністів-прислужників.
І чи на партійній, чи культурно-освітній ділянці працює Шумський, чи в ролі судді, чи в ролі наркома освіти, він завжди провадив свою лінію – лінію боротьби за незалежну соціялістичну Україну, і за ці ідеї і за цю діяльність Шумський опинився на півночі.
Я зустрів його 1933 року, власне, не на самих Соловках, а, так би мовити, в передпокою Соловків – на Поповому острові, де був порт, що звався «Морсплав». На тому «Морсплаві» Шумський користувався з політрежиму, але був під пильною охороною; міг, проте, розмовляти з усіма ув’язненими, хоч до того не виявляв жодного інтересу. З в’язнями, навіть колишніми видатними партійними діячами, говорив мало і висловлював гадку, що їх, очевидно, посадили не випадково, бо вони, мабуть, таки справді контрреволюціонери. З того ж таки «Морсплаву» особливим конвоєм відправлено його до Москви, і я більше вже його не бачив.
* Петро Кирилович Солодуб народився 1893 р. в Заславі на Волині.
У 1919 році обраний депутатом Трудового конгресу України від селян Ізяславського повіту Волинської губернії.
Був керуючим справами РНК УСРР (1920—1923), очолював Укрдержстрах (з 1923 року), був членом колегії Наркомату фінансів УСРР, вищої технічної ради ВРНГ СРСР, Науково-технічного комітету машинобудування та військової промисловості, начальником сектора планування Наркомату важкої промисловості СРСР (1931— 1933). Доцент Політехнічного інституту в Ленінграді.
У травні 1933 року заарештований за звинуваченням в участі в УВО. Засуджений Колегією ОГПУ 5 вересня 1933 року за статтями 58-4-11 КК УСРР на 10 років виправно-трудових таборів. Відбував покарання на Соловках, працював діловодом фінансової частини. Особливою трійкою Управління НКВС Ленінградської області