Немає виходу. Тэйлор АдамсЧитать онлайн книгу.
тому зараз було доречно запитати, звертаючись до всіх:
– Може, в когось випадково є зарядка для айфона?
Ешлі похитав головою.
– На жаль.
– У мене немає, – відповіла Сенді, штовхаючи під лікоть Еда, і її тон із солодкого перетворився на отруйний. – А в тебе, Едді? У тебе ще є твій зарядний пристрій, чи ти заклав і його?
– У двадцять першому столітті речей не закладають, – відказав Ед. – Це називається Крейгсліст17. І я не винен, що «Apple» виробляє переоцінене…
– Стеж за язиком…
– Гівно. Я збирався сказати «переоцінене гівно», Сенді. – Він із силою ляснув картами об стіл і, вишкірившись, подивився на Ешлі. – Одного разу я зламав свій айфон просто присівши. Телефон за сімсот доларів знищив простий акт присідання. Крихка невеличка штукенція зігнулася, немов листочок, впершись мені у …
– Слідкуй за язиком…
– …Стегно. Моє стегно. Бачте, попри те, що тут думає Сенді, я насправді здатен закінчувати речення, не вдаючись до…
– Бубнова четвірка? – перебив його Ешлі.
– Лайно.
Сенді зітхнула й лопнула наступну бульку на планшеті.
– Обережніше, юначе. Едді такий хлопець, що перевертає столи, коли програє.
– То була шахівниця, – відповів Ед, – і це сталося лише раз.
Ешлі вишкірився, забираючи свою бубнову четвірку.
– Знаєш, Едді, ти ніколи так не отримаєш роботи, якщо не візьмеш свої лайки під контроль. – Сенді тицьнула по екрану планшета нігтем великого пальця, і почувся сумний звук програшу.
Ед силувано усміхнувся. Він уже почав щось говорити, але передумав.
У кімнаті холоднішало.
Дарбі схрестила руки й усвідомила – за сотні миль ні в кого не було білої зарядки від компанії «Apple». Вона припустила, що її телефон працюватиме ще з півтори години, доки не розрядиться. Звісно, що Тхорячий Писок не відповів на її запитання, та й узагалі не розмовляв. Він досі стояв біля дверей, заблокувавши вихід, запхавши руки до кишень і опустивши своє безформне підборіддя. Його червоно-чорна шапка з Дедпулом була низько натягнута на лоба.
Він спостерігає за мною. Як і я стежу за ним.
Вона мала поводитися природно. Одного разу подруга сказала Дарбі, що та страждає на ССО (синдром стервозного обличчя)18, і це була правда – Дарбі рідко усміхалася. Не тому, що була стервом, чи навіть нещасною. Вона соромилася усміхатися. Коли м’язи її обличчя напружувалися, над бровою ставав помітним довгий вигнутий шрам, виразний, наче білий серп. Він у Дарбі з десяти років. Вона ненавиділа його.
ТРІСК-КЛАЦ.
Різкий звук, наче рветься тканина. Дарбі підстрибнула на своєму стільці. Це зашипіло радіо за перегородкою, повертаючись до життя.
– Це що…
– Так. – Ед підвівся. – Аварійна ЧЗ. Вона повернулася.
Дарбі знала, що ЧЗ – це армійське скорочення для частоти зв’язку. Знову почулися радіоперешкоди, викривлені до непізнаваності. Ніби телефон впустили у воду.
Дарбі не розуміла,
Сайт електронних оголошень.
Сердитий, дратівливий чи зневажливий вираз обличчя, що виникає несвідомо, особливо в стані спокою.