Гріхи батьків. Джеффри АрчерЧитать онлайн книгу.
сім із дев’ятнадцяти стелажів бібліотеки.
Гаррі завжди подобався Конан Дойл, і він із нетерпінням чекав знайомства з його американськими суперниками. Він почав із «Пройдисвітів» Ерла Стенлі Ґарднера, перш ніж перейти до «Глибокого сну» Реймонда Чандлера. Він почувався трохи винним через те, що йому сподобалося. Що на це сказав би пан Голкомб?
Упродовж останньої години перед закриттям бібліотеки Гаррі продовжував поновлювати записи в щоденнику. Одного вечора його захопив зненацька Лойд, котрий після того, як прикінчив газету, запитав, чи може він почитати цей опус. Гаррі знав, що Лойд раніше був літературним аґентом у Нью-Йорку і саме тому потрапив на роботу до бібліотеки. Іноді він називав імена авторів, котрих репрезентував, про більшість із яких Гаррі ніколи не чув. Про те, як він опинився в Лейвенгемі, Лойд розповів лише одного разу, спостерігаючи за дверима, щоб переконатися, що їх ніхто не чує.
– Трохи не пощастило, – пояснив Лойд. – Я добросовісно вклав частину грошей своїх клієнтів на фондовій біржі. А коли все пішло не за планом, мені довелося якось виходити з халепи.
Коли Гаррі тієї ж ночі повторив цю історію Квінну, той звів очі до неба.
– Швидше за все, він розтринькав ці грошенята на перегони і тямких леді.
– Тоді навіщо вдаватися до таких деталей? – не зрозумів Гаррі. – Адже він зроду нікому не казав, чому опинився тут?
– Іноді ти буваєш такий наївний, – зітхнув Квінн. – Лойд знає, що через твій переказ є куди більше шансів на те, що решта повірять у його історію. Будь певен, що ніколи не зможеш укласти з цим чоловіком якоїсь певної угоди, адже злодії мають по шість пальців на кожній руці…
Цю фразу Гаррі одразу записав у своєму щоденнику. Але він не прислухався до порад Квінна – почасти тому, що не міг уявити собі, яку уклав би угоду з Максом Лойдом, окрім того, чия черга наливати начальнику каву, коли той з’явиться.
До кінця першого року його перебування в Лейвенгемі Гаррі заповнив своїми спостереженнями про життя за ґратами вже три зошити і міг лише гадати, скільки ще сторінок цього щоденного літопису з’явиться, перш ніж він відбуде своє покарання. Бранець дуже здивувався, коли Лойд захопився його писаниною, прагнучи прочитати наступну порцію. Він навіть припустив, що її можна показати видавцеві. Гаррі зареготав.
– Не можу уявити, щоби хтось зацікавився моїми нотатками!
– Ти й справді не можеш, – зауважив Лойд.
Емма Беррінґтон
1939–1941
6
– Себастьян Артур Кліфтон, – оголосила Емма, передаючи сплячого малюка його бабусі.
Мейзі засяяла, коли вперше взяла онука на руки.
– Вони не дозволили мені зустрітися з вами, коли відправляли до Шотландії, – виправдовувалася Емма, навіть не намагаючись приховати свого обурення. – Тому я зателефонувала вам, як тільки повернулася до Бристоля.
– Це було дуже мило, – похвалила Мейзі, пильно споглядаючи